Наступне усвідомлення знака — синтагматичне. Воно вже не бачить або майже не бачить знака його перспективі, але воно вивчає його розвиток, його попередні та майбутні зв'язки, мости, які він перекидає до інших знаків. Динамізм такого образу пропонує монтаж рухливих взаємозамінюваних частин, комбінації яких саме й виробляють зміст. Синтагматичне усвідомлення розглядає відношення, які об'єднують знаки на рівні зображень, кордони, допущення та рівні свободи, що потребують об'єднання знаків.

Розглянемо синтагматичні зв'язки знака у вигляді чорного кола, що найчастіше трапляється у розписах посуду поселень томашівської локально-хронологічної групи. На сьогодні відоме 91 різне поєднання знаків, до яких входить чорне коло. Найчастіше його малювали поряд з місяцеподібними знаками (25 знаків). Цей знак зображувався також по боках лінзоподібних овалів на біконічному посуді та мисках (15 знаків); згори сітчастої стрічки на біконічному та кратероподібному посуді (6 знаків), малювався у вигляді подвоєного чорного кола на мисках (14 знаків). Особливо підкреслює зв'язок чорного кола з місяце-подібним знаком поєднання цих зображень в одному блоці (3 знаки). На мисках такий знак зображували у вигляді груп з чотирьох та п'яти чорних кіл (відповідно 3 та 2 знаки) у їхніх центрах, а також посередині свастикоподібних композицій, утворених рядами мисок (3 знаки), по боках сітчастої стрічки (1 знак) та
вертикальних ліній (3 знаки).

Таким чином, як уже зазначалось, чорне коло найчастіше пов'язувалося з місяцеподібними зображеннями. Таких зв'язків нараховується 25, з них 18 мають різне графічне виконання. Другим за кількістю поєднань з чорним колом є лінзоподібний овал (21 зображення, з них 16 різні за графікою). Чорні кола входили до малюнків, які мають вигляд дуже стилізованих тварин, — 10 різних знаків, поєднані із зображеннями рослин — 6 знаків, з лінзоподібними знаками та хвилястими стрічками — 2 знаки.

У цих об'єднаннях чорні кола найчастіше розташовуються по боках лінзоподібних овалів, вертикальних ліній, сітчастих стрічок, хвилястих ліній, місяцеподібних знаків — 22 різних зображення; у центрах хрестоподібних композицій (2 знаки) та малюнку, що складається з хрестоподібно розташованих зображень рослин та рисок (1 знак), у центрах свастикоподібних композицій, утворених рисками (3 знаки), хвилястими стрічками (1 знак) та драбиноподібними стрічками (1 знак).

Вивчення парадигматики та синтагматики знаків становить перший аспект семіотичної проблематики — синтактики. Цей рівень дослідження орнаменту займається структурою поєднань знаків, правилами їх утворення та перетворення безвідносно до їхніх значень і функцій знакових систем. Він пропонує максимальне врахування усіх текстів (у нашому випадку орнаментованого посуду), що дасть змогу виділити схеми розпису кожного типу посуду, які організовують дрібні перемінні знаки у систему, простежити зміни цих схем та дрібних знаків на синхронному та діахронному рівнях у межах однієї локально-хронологічної групи, а також в інших групах, близьких до неї генетично або типологічно, виділити парадигматичні ряди знаків кожної схеми розпису, котра проводиться на рівні відношення знака до форми посуду (або іншого предмета) та орнаментальної схеми, виділити відносно стабільні об'єднання знаків (блоки).

Як для синтаксичних, так і для наступних семантичних досліджень важливо враховувати два підходи — порівняння та зіставлення. Порівняльний підхід спрямований на пошук у «текстах» подібного, задля чого відсіюється різне. Такому підходові властива різночасовість (діахронія).

Зіставлення, навпаки, базується лише на одночасовості (синхронії), намагається вивчити те, що розрізняє кожен «текст» або групу «текстів». Цей метод, зазначає О. Реформатський, має боятися кожної подібності, бо це штовхає на нівелювання індивідуального та провокує підміну чужого своїм. Тільки послідовне визначення контрастів і різниць свого і чужого лежить в основі зіставлення «текстів» (у нашому випадку — орнаментальних схем та знаків).