Вивчати парадигматику знаків культурної спільності Трипілля-Кукутені можна завдяки великим серіям посуду з археологічних розкопок різних років. Спостерігаючи їхню орнаментацію, можна легко помітити, до для кожної серії певного типу властива переважно власне схема розпису. Схеми орнаментації посуду деяких поселень добре зрозумілі, якщо на них дивитися згори. Наприклад, дві основні схеми, якими були розмальовані біконічні посудини петренської локальної групи, — у вигляді петлі, що нагадує обриси латинської букви «S», і тангентні стрічки, які з'єднують між собою елементи у вигляді овалів, — при верхній проекції виглядають як свастики.

Посередині схем в основному зображувались дрібні знаки, які, на відміну від загального розпису, часто змінювались на кожній новій посудині одного типу. Якщо їх вилучити зі схеми розпису, то вона залишиться непорушеною. Для нанесення цих знаків на кожній схемі існували чітко виділені місця. Ними часто були різні одинарні або парні наліпи, ручки посуду. Взагалі, як для всіх традиційних культур, так і для Трипілля-Кукутені властива особлива увага до виступаючих на площині предметів або місць. Це явище доб ре помітне на орнаменті тома-шівської локально-хронологічної групи, де на виступаючі місця посуду або біля них нанесена велика кількість знакового багатства, яким оперували митці того часу.

Знаючи місця розташування знаків, тобто їх положення відносно певних форм посуду та схем розпису, можна отримати кількість вживань кожного знаку. Це дозволяє мати статистично-позиційні показники для знаків, що входять до синтагматичного ряду. Як показують такі дослідження, кількість їх вживань як на синхронних, так і на діахронних знакових системах неоднакова.

Таким чином, склавши типологічні ряди посуду, дослідивши схеми його розпису і визначивши зони, де розташовані дрібні перемінні знаки, можна розпочати спостереження парадигматичних відношень останніх. Перед тим слід нагадати, що під час дослідження орнаментації дописемних культур необхідно дуже чітко дотримуватись формального підходу. Сам матеріал має «вести» дослідника, а не навпаки.

Для прикладу розглянемо орнамент великих зрізано-конічних мисок поселення етапу СІ петренської локально-хронологічної групи Берна-шівка, що розташовувалось у Середньому Подністров'ї. Миски розмальовані схемою, що нагадує цифру «8». Уся зона розпису поділялась на чотири овали. У їхніх серединах зображувались дрібні перемінні знаки у дзеркальній симетрії.

У зонах а та а' парадигматичний ряд знаків складається з горизонтальних та вертикальних хвилястих ліній і стрічок; зафарбованих або пустих напівовалів; місяцеподібних знаків; червоного кола в оточенні місяце-подібних зображень; хреста. Зони б та б' заповнювали, крім одного винятку, хвилястими лініями і стрічками, деколи з місяцеподібними знаками та червоними колами по боках.

Деякі з цих знаків входять до інших парадигматичних рядів. Наприклад, зображення хреста можна побачити на схемі, яка має вигляд овалів, поєднаних тангентними лініями. Цих овалів, як правило, чотири на кожному глечику; дуже рідко буває три. Усі овали заповнені однаковими знаками; лише на деяких посудинах грушоподібної форми вони різні з протилежних боків — у цих випадках знаки у двох колах змінюються на наліпи. Знак у вигляді хреста входить до ще одного ряду знаків, що заповнювали овали у схемі розпису біконічного посуду «совиний лик». Сюди, крім нього, ками. Деякі з них оточені знаками, входять усі знаки зі схеми у вигляді що мають яскраву місяцеподібну овалів, з'єднаних тангентними стріч- форму.