Так, у статті Т. Г. Мовші, присвяченій антропоморфним бітри-кутним фігурам на посуді, враховано 73 зображення, з них 64 мальовані, а 9 нанесено технікою різьблення по сирій глині. З цих зображень, враховуючи положення рук та інші стилістичні ознаки, виділено 10 основних типів поодиноких фігур та 13 варіантів із символами атрибутами, а також 7 парних фігур. Символи-атрибути дозволили Т. Г. Мовші об'єднати малюнки в три семантико-функціональні групи. Перша група з аграрною символікою. Це фігури з рослинними ознаками, китицями «гребінцем» внизу одежі, а також з диском чи шаром на голові.

До другої групи Т. Г. Мовша віднесла малюнки з мисливською символікою, зазначивши, що вони поодинокі. Це фігури в рогатих масках або з луком, а також фігури, поряд з якими намальовані тварини. До третьої групи дослідниця зарахувала малюнки із скотарською символікою. Це, зазначає Т. Г. Мовша, поки що єдине зображення корови з телям та людини з піднятими руками. Над твариною намальовано хвилясті лінії змії.

Робота Т. Г. Мовші є першою детальною класифікацією трипільсько-кукутенського знаку з урахуванням усіх його контекстів. На сьогодні це найповніший аналіз бітрикутних зображень. Крім того, Т. Г. Мовша звернула увагу на таке явище, як повернення на етапі уІІ (Костеніти IV) до лабрисоподібного поля, в якому зображена фігура. До того в такому ж полі антропоморфні фігури малювались на посуді етапу Кукутень АВ2 Трипілля ВІ-ВІІ Траян-Дялул-Финтинілор. Ці та інші спостереження дозволили запропонувати гіпотезу про розвиток знакових систем трипільсько-кукутенської спільності, що принципово різниться від еволюційних схем, а саме її циклічний характер. Детально мова про це йтиме в VI розділі.

Статтю В. Г. Збеновича у зазначеному збірнику присвячено змієподібним зображенням на посуді. Дослідник проаналізував еволюцію цих зображень від умовно-реаліс-тичних до повністю схематичних. В. Г. Збенович розгортає тут свою раніше висловлену ідею, що змій у трипільсько-кукутенському суспільстві асоціювався із здатною налякати потойбічною силою драконом. Цей образ, вважає дослідник, склався під час «неолітичної революції» через усвідомлення зв'язку неба і землі, що привело до поєднання їх символів

змії та птаха і створення крилатого дракона. В. Г. Збенович відзначає широке розповсюдження зображень дракона в неоенеолітичних культурах Балкан, що, на його думку, свідчить про сталу традицію зображень, пов'язаних з міфологією. Дракон, на думку В. Г. Збеновича, виступав у міфології антиподом жіночої Зміїної Богині, мав здатність випромінювати світло та був пов'язаний із солярною символікою.

Роботу О. В. Цвек присвячено світосприйняттю трипільського населення східного ареалу культурно-історичної спільності. Орнаментація посуду сприймається дослідницею як система піктограм, що відтворювала світогляд населення того часу. Основні ідеї, передані ними, інтерпретуються за Б. О. Рибаковим це небо з запасами води, зміна сезонів, кругообіг часу, культ родючості, уявлення про двох богинь, а весь космогонічний орнамент інтерпретується О. В. Цвек як оберіг. Важливе місце у дослідженні відведене антропоморфному посуду з жіночими та чоловічими рисами. Орнамент на посудині з Берегівського поселення О. В. Цвек розглядає як сонячно -місячний цикл. Антропоморфний посуд з жіночими рисами, на думку дослідниці, відтворює дуалістичний образ богині родючості Великої Богині, пов'язаної із зображенням змії та місяця.

Поряд з іншими ритуалами, які, на думку О. В. Цвек, відбувалися в будинках і святилищах, розрізняється культ, пов'язаний з виготовленням кераміки. О. В. Цвек висловила думку про спадкоємний зв'язок уявлень жителів східного регіону спільності з ранньотрипільськими племенами. Це цікава й важлива думка, особливо в контексті розробок в культурології спостережень над консервацією архаїчних явищ в мові та матеріальній культурі саме на окраїнах. Східний ареал щодо інших регіонів культурно-історичної спільності був одним з окраїнних, тому дослідження його знакових систем надзвичайно цікаве й перспективне з точки зору отримання документальних свідчень «окраїнних» явищ знакової системи і їх зіставлень із знаковими системами західного ареалу.

Закінчуючи огляд літератури з питань змістового значення трипільсько-кукутенської орнаментації на посуді, зазначимо, що символічне усвідомлення знаку досягло певних результатів, особливо якщо розглядати феномен орнаменту як економічно детерміноване явище. Виходячи з принципу додатковості, цей підхід до явищ культури слід визнати правомірним, але не всеохоплюючим, оскільки це привело б до однобокого вирішення надзвичайно складної проблеми. Адже багато питань так і залишилось поза межами економіко -детерміністичних та ретроспективно-міфологічних (з точки зору історичної міфології) інтерпретацій.