Натомість відсутність системного аналізу призвела до того, що величезний матеріал залишився поза увагою дослідників і не був залучений до наукового обігу. Це частково пояснюється тим, що символічне усвідомлення безсиле в роботі з переважною більшістю знаків, які не мають ніяких аналогій в навколишньому середовищі, адже вони не дають зв'язків типу: малюнок рослини Дерево життя, коло з хрестом-сонце тощо.

У 1983 році з'явилась перша праця, де термін «знак» сприймався (правда, не послідовно) як семіотична категорія. Невелику працю Є. Ю. Новицького та Л. Ю. Поліщук присвячено групі знаків, що не входили до орнаментальних схем. Автори звернули увагу на різні визначення термінів «знак» та «знакова композиція». Так, зазначають вони, О. О. Формозов вважав знаками зображення, що трапляються рідко, не пов'язані з орнаментом та відрізняються схематичністю. На противагу цьому дослідники доходять дуже важливого висновку, що кожний ритмічний елемент орнаменту може бути знаком, розпис на посуді це ритмічна знакова композиція. Таким чином, практично кожне зображення могло бути знаком1. На жаль, дослідники не стали вживати семіотичні методи, а інтерпретували окремі знаки в ключі економічного детермінізму та символічного усвідомлення2. На їх думку, поодинокі знаки є відображенням давньоземлеробських ритуалів, що займали визначне місце в календарному циклі давніх землеробів.

Праця В. П. Цибескова, що вийшла в 1984 році, присвячена двом важливим «кодам» трипільської культури місячному і числовому. Вона побудована на матеріалі з поселення поблизу Березівської ГЕС на Південному Бузі, а саме: посудині на антропоморфній підставці, яку дослідник вважає, за Б. О. Рибаковим, пов'язаною з обрядом викликання дощу, «поїння землі» з проханням родючості; чаші, корпус якої поділено на три смуги, що (також за Б. О. Рибаковим) інтерпретується як символ землі, верхнього неба із запасами води та повітряного простору із зірками, сонцем і місяцем; столику на ніжках, на якому зовні зображено знак у формі ялинки «Дерево життя», навколокосмічний простір, в якому плавають хмари та небесні світила в центрі, у кілька витків зображена змія, яка, на думку дослідника, асоціювалась з місяцем -джерелом води. Усередині також розташована спіраль, заповнена заглибинами. Підрахувавши заглибини, В. П. Цибесков дійшов висновку, що на столику з ніжками зображено ранньоземлеробський календар, на якому зафіксовано час визрівання пшениці та ячменю 96 днів. Підрахунок днів, вважає дослідник, здійснювався за фазами місяця.

Крім цього, він був символом загального становлення та зникнення. Місяць, зазначає В. П. Цибесков, слугував людині визначною прикметою зміни пір року. Коли повний місяць проходив біля обох гілок Чумацького Шляху в північних широтах був розпал літа, коли знаходився біля стовбура цього «дерева» наступала зима. Звичайно, зазначає далі дослідник, не тільки повний місяць, але й його серп були для людини того часу надійним показником часу, його ріг, що знаходився на обох гілках небесного дерева, передрікав смерть землі в зимову пору, коли ж він знаходився біля стовбура дерева на землі панувало літо, було багато їжі5. На думку В. П. Цибескова, місяць був символом вічного кругообігу, символом вмираючої та воскреслої природи. Він був пов'язаний з тваринами, зокрема собаками, проростанням зерна та ембріоном-яйцем.

У 1984 році в роботі, присвяченій кам'яній стелі з Усатового, Петренко В. Г. в пошуках підходу до опису зображень, «який би виключав або зводив до мінімуму впливи суб'єктивних факторів», вдався до семіотичного аналізу зображень на об'єкті свого дослідження.

Поява вже другої роботи, де йдеться про семіотичний аналіз зображень, частіше вживання терміну «знак» замість старого «символ» свідчать про поступове розмивання символічного усвідомлення та пошук нових методів дослідження, про поступове звернення уваги на самі знаки, а не на те, що за ними гіпотетично стоїть.

Зв'язки між знаками, які знаходять аналоги в навколишньому середовищі, та знаками, які таких аналогів не мають, дозволили М. Ю. Ві-дейку запропонувати інтерпретації лінзоподібного овалу, який вже привертав увагу Б. Л. Богаевського та Б. О. Рибакова як колоса пшениці8. На користь цього М. Ю. Відейко наводить численну групу зображень томашівської групи, де в нижньому ярусі розпису розташований лінзоподібний овал, а над ним у верхньому ярусі намальована рослина. Поодинокі зображення рослин дослідник трактує як знаки символи ячменю, а точки над паростками як зображення гороху. На кубках, на думку М. Ю. Відейка, зображено цикл польових робіт: посів, вирощування та збір врожаю. Зображення поряд рослини («ячменю») та лінзоподібного овалу («пшениці»), як вважає дослідник, відбиває існування ланів, засіяних окремо цими культурами. На мисках, де зображені цілі групи таких знаків, на думку М. Ю. Відейка, передана ідея достатку, збереження врожаю. Зі зберіганням врожаю у зернових ямах, на думку дослідника, пов'язані зображення горизонтальних колосків у нижній «підземній» верстві на біконічному та кратероподібному посуді.

У загальному висновку М. Ю. Відейко висловлює припущення, що орнаментована кераміка зі знаками символами відігравала важливу роль в передачі суспільно значущої інформації, але трипільські племена так і не створили власної писемності, хоча мали ряд передумов до цього.

Статтю В. І. Маркевича присвячено ще одному «коду» трипільсько-кукутенської спільності антропоморфному, його яскравому прояву -антропоморфізації посуду. Дослідник поділив цей посуд на дві групи. Перша умовно-реалістичний посуд, що зображує або жіночу фігуру від плечей до п'ят, або два жіночих тіла, що стоять спина до спини. Друга група грушоподібний посуд на підставках або без них, двох'ярусний посуд, а також бомбоподібні кубки, ложки та ковші.

На думку В. І. Маркевича, антропоморфний посуд, що складається із зображень двох жінок, втілює в собі вигляд верховної богині жінки трипільського пантеону, яка виступає в двох іпостасях. А надання антропоморфних рис великій кількості трипільського посуду пов'язане із замовляннями, що мали на меті вимолити у верховної богині життєві блага. Орнамент на такому посуді, як гадає дослідник, складається з елементів, пов'язаних з культом родючості. Крім цього, риси антропоморфізму та присутність в системі орнаменту спіралі змії (доброго вужа) мали на меті, вважає В. І. Маркевич, охорону того, що зберігалось у посуді, від гризунів та інших шкідників.

До збірника праць з духовної культури дописемних суспільств на території України ввійшло кілька досліджень стосовно трипільсько-кукутенського світосприйняття. В них у повному обсязі вжито останній резерв символічного усвідомлення, а саме, по можливості, повна систематизація аналізованих знаків або знакових поєднань.