В. Г. Збенович зазначив важливість культу змій. Приймаючи інтерпретації, запропоновані Б.О. Рибаковим для образу змії як доброго вужа «домовика», здатного викликати дощ, дослідник, натомість, відзначив, що вони не завжди можуть бути прийнятими. Аналізуючи зображення змій на бернангівській кераміці, дослідник звернув увагу, що їх великі голови наділені парою гострих рогів, на тулубі нанесено крила, а очі великі й витрішкуваті. Це дало йому підставу інтерпретувати такі зображення як зміїв, що смертельно вкусять, оберігаючи запаси їжі.

Дослідник також вважав, що на початковому етапі розвитку раннього Трипілля в ідеологічних уявленнях образ змія ще не був пов'язаний з жіночим образом, лише пізніше з'явились жіночі статуетки із заглибленим орнаментом змієм, що охороняє живіт майбутньої матері.

В. Г. Збенович висловив важливі міркування щодо появи цих ідей та образів. На його думку, вони виникли в зоні найдавніших цивілізацій Малої Азії, Близького Сходу та суміжних територій, а в Південно-Східній Європі були переглянуті й розвинуті.Світосприйманню пізньотрипільських племен Північної Молдови присвятив розділ своєї монографії В. І. Маркевич. За основу інтерпретацій змістового значення орнаменту він взяв розробки Б. О. Рибакова. Так, В. І. Маркевич прийняв точку зору цього дослідника про триверстовий поділ світу трипільцями, зауваживши, що іноді на кераміці відсутні зображення однієї, двох верств, але завжди показано середню. Така система орнаменту домінує в розписах посуду етапу ВII. Крім цього, В. І. Маркевич погоджується з інтерпретаціями Б. О. Рибакова щодо зображень спіралі як символу добрих змій; спірального орнаменту як ідеї кругообігу часу та нескінченного руху сонця; чотиричастинного поділу орнаменту як символу зміни чотирьох пір року, чотирьох сторін світу. Коло з фестонами, коло з простим та навскісним хрестом, концентричними колами та точкою всередині В. І. Маркевич (також за Б. О. Рибаковим) вважає символами сонця5. Зауважимо, що те саме коло з фестонами Б. О. Рибаков вважав символом місяця.

Зображення тварин на посуді В. І. Маркевич сприймає як собак, що відігравали певну магічну роль, пов'язану з культом родючості рослин, свійських тварин та замовлянням про успіх в полюванні, що збігається з інтерпретаціями Б. О. Рибакова та Б. .ТІ. Богаєвського. Звернувши увагу на малюнок з Петрен, де на місці солярного або місячного символу в колі розташований силует тварини, В.І.Маркевич висловив думку про космічне значення такого зображення1. Інші малюнки з цього поселення у вигляді фантастичних тварин з головою бика та пазурами на лапах він вважав зображенням синкретичного образу місячного божества.

Також за Б. О. Рибаковим інтерпретуються символи небесної вологи, дощу та символ у вигляді видовженого лінзоподібного овалу. Останньому знаку В. І. Маркевич приділяє особливу увагу. Приймаючи інтерпретацію цього знаку Б. О. Рибаковим як жіночого символу, В. І. Маркевич звернув увагу, що на вільному полі часто зображені різні знаки, які він сприймає як ромби родючості та символи дерева життя у вигляді рядів ромбів з гачками.

Тут також часто трапляються знаки у вигляді літер М і W, які, на думку дослідника, імітують дуже стилізовані букранії, є символами бика, а не птаха, як вважала Т. Г. Мовша. Сам символ бика В. І. Маркевич, на відміну від Б. О. Рибакова, пов'язує з місяцем та його фазами. Звернувшись до міфології, дослідник зазначає, що місячне божество виступало там в образі змії, риби, барана, лева, дракона, але найчастіше бика4. Ряди М та W- подібних символів усередині овалу В. І. Маркевич розглядає як ознаку запліднення, а символ дерева як вагітність. Дослідник висловлює думку, що таким чином зображений зв'язок хтонічного божества Великої Матері (Матері Землі) з чоловічим рогатим місячним (або солярним) божеством биком. Тобто так передавали уявлення про подружжя землі та неба.

Ця інтерпретація збпається з уже наведеною думкою В. М. Даниленка про наявність таких уявлень в добу неоліту, правда, у В. І. Маркевича вона більш аргументована. Багатофігурні композиції на посуді з Костешт IV та Бринзен III В. І. Маркевич інтерпретує так само, як і інші дослідники. На його думку, тут зображено сцени магічних танців, що виконувались жінками жрицями з молінням про дощ, про розмноження диких та свійських тварин, про успіхи на полюванні. Танці, як вважає дослідник, були невід'ємними від ритуалу. Поряд із сценами танцю викликання дощу він розрізняє зображення сцен замовлянь про здоров'я корови. Пізньотрипільському орнаменту, зазначає В. І. Маркевич, властива багатоярусна побудова орнаменту, який вкриває всю поверхню посуду від вінця до дна. Орнаментальні пояси часто покривали посуд в дві, три і чотири яруси. Він вважає, що це явище було викликане розвитком уявлень про багатоярусність світу, особливо неба.

Дослідник звернув увагу на знахідки чотирьох фрагментів із зображеннями, як він вважає, сузір'я Великої Ведмедиці та планети Венери, що, на ного думку, можна трактувати як свідчення існування у трипільців зодіаку та місячного календаря8. Поява антропоморфних статичних зображень у кінці середнього Трипілля вказує, як вважає В. І. Маркевич, на наявність у цей час жерців, посередників між людиною та силами природи.

Уже в цій роботі стало помітно, що застосування методики, запропонованої Б. О. Рибаковим, починає породжувати одні й ті самі результати. Але символічне усвідомлення трипільсько-кукутенських знаків у поєднанні з історично-міфологічним та економічно-детерміністичним підходом до явища орнаментації набуло високого статусу і ввійшло в узагальнюючі праці із слов'янської міфології9 та енеоліту Південно-Східної Європи.