Важливе (можливо, найважливіше) значення роботи полягає в тому, що орнамент у ній сприймається як магічна піктографічно-ідеографічна система, яка, на противагу розповсюдженому в цьому питанні агностицизму, може підлягати розумінню та інтерпретаціям4. Після праць Рибакова Б. О. знаки, що знаходять аналогії в навколишньому середовищі, продовжували привертати увагу дослідників.

Так, працю Т. Г. Мовші було присвячено зображенням птахів на посуді з поселення Жванець, де в одному лінзоподібному овалі намальовано напівскісний хрест, а в другому (поряд) двох птахів у геральдичній позі перед вертикальною стрічкою. Т. Г. Мовша інтерпретує їх як знак сонця та птахів, можливо лелек, перед Деревом життя. Всю орнаментальну схему, на її думку, слід розуміти як символ сімейного вогнища та родючості.

Крім цього, знаки у вигляді літер М і W. Т. Г. Мовша теж інтерпретує як зображення птахів у польоті. Присутність таких знаків на кубічних фігурах з Усатового та Вихва-тинців, на думку дослідниці, поєднує символи птаха та жінки. Таким чином, зазначає Т. Г. Мовша, в орнаменті тісно переплітаються ряд символічних зображень птаха та жінки (Усатове), птахів перед Деревом життя (Сушківка, Жванець).

Наступну свою працю щодо світогляду доби енеоліту Т. Г. Мовша присвятила антропоморфним зображенням з поселення Жванець та Костеніти IV. Проаналізувавши їх, дослідниця дійшла висновку, що посуд з такими малюнками є відображенням міфу, пов'язаного з Великою матір'ю Землею та її божественним супутником, коли земні і космічні явища тісно переплітаються. Малюнки на посудині із Жванця інтерпретуються Т. Г. Мовшею як зображення обрядовості, спрямованої на родючість диких тварин в тісному переплетенні з магічною силою людського впливу.

Зображення на посудині з Костешт IV, як вважає дослідниця, відтворюють більш складну обрядовість, пов'язану із загальною родючістю. Т. Г. Мовша звернула увагу на таке явище, як зміна знаків в одній орнаментальній композиції, коли антропоморфну фігуру замінює зображення вертикально розташованих ромбів. Дослідниця інтерпретує цей знак як Дерево життя, символ Матері Землі. Другий жіночий образ в рогатій масці пов'язаний, за Т. Г. Мовшею, з обрядом народження небесної вологи. Про це, на її думку, свідчать китиці спідниці, які символізують воду.

Все це дозволяє Т. Г. Мовші зробити висновок, що посуд зі складними композиціями із Жванця та Костешт IV призначався для культових потреб. Його виготовляли та розмальовували для родових мисливських свят (посудина із Жванця) та свят вмираючої і воскреслої природи взагалі (посудина з Костешт IV), які відбувались у домашніх святилищах, імовірно, у зимово-весняний період.

В. М. Даниленко, так само, як і Б. О. Рибаков, підійшов до трипіль-сько-кукутенської орнаментики з позиції яскраво вираженої історичної міфології та економічного детермінізму явищ духовного життя. Він вважав світосприймання трипіль-сько-кукутенських племен релігійно-космогонічним та «безперечно індоєвропейським», що, на його думку, знаходить підтвердження в індоіранській та, особливо, у давньогрецькій міфології та символіці.

Дослідник виділив три стадії розвитку ідеологічних уявлень. Перша стадія сприйняття світу через комплекс «мисливської Артеміди», комплекс Великої матері та оленя. Друга бачення світу через комплекс «скотарської Артеміди», що проявляється в образах Великої Праматері скотарського періоду та її чоловіка. Третя погляд на світ через комплекс, з одного боку, землеробської Деметри та її дітей, чоловіка, а з іншого через сили неба, що уособлювали собою чоловіка. Деметра, сила землі, за В. М. Дани-ленком, атрибутувалась черепахою, жабою, змією та рослинами. Сила неба атрибутувалась змієм, крилатим драконом, птахами, місяцем, сонцем1. В. М. Даниленко інтерпретує лінійно-стрічковий орнамент як зображення сонячно-водяного змія дракона, а образ жінки віддзеркалення образу, протилежного силам неба, уособлення родючої землі. Таким чином, за В. М. Даниленком, зображення небесного сонячно-водяного дракона є уособленням космічного подружжя Неба і Землі.

В. Г. Збенович основою ідеології трипільців вважав культ родючості, що походить від землеробського характеру господарства. Основними елементами культових поглядів, на його думку, були образи жінки, в яких поєднані матір-родителька, що дає нове життя, та животворні сили природи.

Археологічні знахідки з ранньо-трипільського поселення Бернашівка, яке досліджувалось В. Г. Збе-новичем, ще раз підкреслили тісний зв'язок двох культових образів жінки і бика. Бик, на думку дослідника, у віруваннях ранньоземлеробських племен символізував чоловіка та сонце.