Б. О. Рибаков висловив цікаву думку про відображення в орнаментальних схемах картини світу. Дослідник звертає увагу на три яруси розписів, в яких він вбачає зображення трьох верств світу. Перша знизу, на його думку, зображує землю з рослинами, зерном та колоссям. Верхня верства це небесна твердь з ідеограмами води у вигляді смуги крапель, навскісних ліній, хвилястих горизонтальних стрічок. Повітряний простір символізує середня, найширша смуга. Тут, зазначає дослідник, малювались дві групи знаків: нахилені лінії дощ та спіральні стрічки із символами сонця. Таким чином, у цій смузі, за Б. О. Рибаковим, зображені дощ та сонце два небесних явища, які найбільше цікавили землеробів.

Схеми розпису «tangentenkreisband» дослідник інтерпретує як безперервний рух, ідею часу. У такому русі, згідно з міркуваннями Б. О. Рибакова, брали участь сонце, місяць та змії (S- подібні дуги). Розписи етапів ВII та СІ дослідник називає «міфологізоваиими». Він цілком справедливо зазначає появу цілого ряду нових образів, які співіснували поряд із старими.

До старих, архаїчних образів, за Б. О. Рибаковим, належать зображення сегментів з рисками на кінцях, які малювались на завершення двох широких стрічок, що заходять одна за одну, які, в свою чергу, заповнювались різними знаками. Така орнаментальна схема наносилась на внутрішні сторони зрізано-конічних мисок. Дослідник вважає їх ритуальними чашами для «волхвування» водою, а самі сегменти інтерпретує як зображення двох небесних олениць, володарок неба, що дають дощ.

Іншу схему розпису зрізано-конічних мисок у вигляді великих та двох менших овалів, розташованих за принципом дзеркальної симетрії, яка нагадує цифру «8», Б. О. Рибаков інтерпретував як зображення жіночих грудей, що, на його думку, також втілювало ідею двох небесних володарок неба, але вже в людському вигляді. Стрічки, які проходять через овали, він вважає зображенням Чумацького шляху, що зв'язує небо, або міфічної небесної річки «небесної землі».

На мисці з Кошилівців-Обозу, за Б. О. Рибаковим, у центрі зображено змія, а в просторі, що поділяється дощовими або зміїними стрічками на шість нерівних ділянок, розташовані 12 напівмісяців та дві бобоподібні фігури.

Зображення на мисках пізніх пам'яток (Усатове, Вихватинці тощо) Б. О. Рибаков інтерпретує як зображення небесного склепіння з хрестом координат та дощу, що поливає землю з усіх чотирьох сторін.

Схема розпису «совиний лик» трактується дослідником як поява антропоморфізму ряду космічних понять, а саме лику богинь Всесвіту. Зображення знаків на цій схемі дозволили дослідникові вивчити їх «потрійний зміст»: знак грудей (випинаючі наліпи), знак сонця (концентричні кола) та око богині (місце у композиції).

Як бачимо, у разі коли Б. О. Рибаков вдається до позиційного аналізу, він отримує цікаві результати, які дослідник так і не розвинув далі. З них особливо важливий виділення за допомогою позиційного аналізу рядів знаків, дуже близьких за значенням, тобто залишається зробити лише один крок до статистично-позиційних досліджень і досліджень синтагми та парадигми знаків, отриманих з його допомогою. Але цього не трапилось. Дослідник залишився вірним своєму символічному «усвідомленню» знаків та пошуку у міфологіях індоєвропейців сюжетів, «подібних» до трипільсько-кукутенських малюнків.

Так, зображення тварин на схемі «совиний лик» викликає у Б. О. Рибакова запитання: «Чи це, часом, не першоджерело міфу про багатоголову Гекату та її собак?».

Так само, з точки зору історичної міфології, сприймається ним поява антропоморфних мальованих фігур, які, на його думку, відбивають уявлення про народження якихось надзвичайних істот, пов'язаних з небом (про що, як він гадає, свідчать зображення пташиних лап замість рук), водою (дощові потоки та вужі) і землею (антропоморфізм, малюнки насіння поряд з ними).

Далі зображення інтерпретується за допомогою гімнів Рігведи. Антропоморфні зображення в лінзоподібних овалах визнаються Варуною (богом неба і води). Ще одне антропоморфне зображення, єдине поки що в своєму роді з чотирма руками, інтерпретується як ведійський Пуруша.

В антропоморфній фігурі в овалі з Кошилівців та фігурах на посуді з Белтені Б. О. Рибаков вбачає зображення танцю дощу. Протоми бовинів та їх мальовані зображення, на його думку, є свідченням культу бика, пов'язаного з культом сонця і верховного божества неба.

Орнамент посудини з Крутобородинців II, де у верхньому ярусі розпису намальовані звірі, інтерпретується Б. О. Рибаковим як весняне замовляння добробуту в землеробстві, скотарстві та полюванні. Що дало підстави для таких висновків? Символічне усвідомлення, помножене на економічний детермінізм. Пес і олень, за Б. О. Рибаковим, символізують успішне полювання, коза і козел символ родючості, гусениця ознака зораної землі (ознака весни). Сама зорана земля зображена у вигляді трикутників. Зображення ознак статі на малюнках звірів теж, на думку дослідника, свідчить про весняний «яровий» час.

Зображення собак, що намальовані у верхньому ярусі «небесної землі», за Б. О. Рибаковим, розміщені поряд з малюнками рослин. Це дає підставу інтерпретувати такі зображення як охорону ріллі та насіння від звірів2. Тому собаки-охоронці входили як складова частина до одного з найважливіших культів культу родючості зерна й землі. Як міфологічну паралель Б. О. Рибаков наводить іранський міф про Сенмурва крилатого пса, що є посередником між богом неба та землею. Він струшує з чудового дерева насіння, від якого постійно зростають нові рослини. Як висновок Б. О. Рибаков запропонував гіпотетичний розподіл сюжетів та еволюцію світогляду трипільців.

Незважаючи на цілу низку дуже гіпотетичних інтерпретацій, праця Б. О. Рибакова має важливе значення в історії усвідомлення трипільсько-кукутенських знаків. Вона є своєрідним підсумком усього, чого можна було досягти, застосовуючи до вивчень дописемної орнаментації методи прямих міфологічних асоціацій з індоєвропейськими текстами та етнографією, історичною міфологією та прямим економічним детермінізмом явищ світосприймання. Переваги і вади символічного усвідомлення знаків показані в ній найповніше з усіх зроблених доти досліджень.