Хоча, як і сподівалися І. О. Лин-ниченко і В. В. Хвойка, з часу перших розкопок трипільсько-кукутенських поселень кількість знаків значно зросла, а от число лінійних написів майже не збільшилось. Незважаючи на досить масштабні розкопки, їх знаходять вкрай рідко, тому всі вони є унікальними. Вже сам цей факт свідчить про те, що писемності на зразок шумерської або якоїсь іншої, яка б фіксувала насамперед господарські справи, у населення трипільсько-кукутенських поселень не існувало. Складна система знаків слугувала іншій меті, ніж господарські підрахунки. Визначення спіралі як символу змія лягло в основу ще одного дослідження у галузі трипільського орнаменту, а саме статті фахівця з геральдики К. В. Болсуновського «Символ змея в Трипольской культуре», що вийшла друком у 1905 році.

Це, здається, перша праця, присвячена безпосередньо аналізу трипільських орнаментів, а саме заглиблених та мальованих хвилеподібних і спіралеподібних орнаментів, які, на думку дослідника, зображують змій і є свідченням зміїного культу у населення енеоліту. Змії, що зображувались на поховальних урнах, як тоді вважали дослідники, мали допомагати душам померлих відшукати шлях до нового життя.

Слід звернути особливу увагу на методику дослідження. До пояснення образу змія залучене широке коло джерел починаючи з Геродота, з його згадок про Неврів та Будинів, яких К. В. Болсуновський вважав носіями трипільської культури, і закінчуючи міфологією слов'ян та литовців, родоначальниками котрих і були, на його думку, Неври і Будини.

Ще одна праця К. В. Болсуновського, присвячена знакам на посуді трипільської культури, вийшла друком у 1908 році. Завданням даного дослідження, за автором, є порівняння цих знаків з палеографічними та символічними пам'ятками давнього світу. Слідом за В. В. Хвойкою дослідник поділив знаки на дві групи: палеографічні та символічні До першої групи ним віднесені різні зображення із світу тварин у їх поєднаннях між собою, до другої астральні й астрологічні знаки. Ним уперше присутність знаків визначається вимогами ритуалу, що в світлі сучасних теорій появи багатьох явищ культурного життя архаїчних суспільств з ритуалу набуває особливого значення. Знаки, за К. В. Болсуновським, є «прототипами якоїсь орнаментальної азбуки, прототипами писемності».

Він вважав, що знаки ритуально-релігійного характеру були забуті слов'янами, греками і римлянами, але добре збереглись у Китаї у формі орнаментального шрифту, тому трипільські знаки порівнюються з китайськими ієрогліфами. Слід сказати, що тут К. В. Болсуновський випереджає деякі більш пізні порівняння трипільсько-кукутенських зображень з китайськими неолітичними орнаментами. Як приклад наведемо зіставлення антропоморфного зображення з Петрен з «подібними» зображеннями культури Яньшао3. Ще раніше інший мотив трипільсько-кукутенської орнаментації зумовив пошуки китайських аналогій, але про це йтиметься далі.

Палеографічними знаками Болсуновський К. В. вважав дуже стилізовані зображення тварин, які привертали увагу І. О. Линниченка та В. В. Хвойка у зв'язку з питанням про знаки. Дослідник інтерпретував їх як знаки, складені із зображень птахів, черв'яків та пазурів дракона, малюнок птаха (орла), дракона, єдинорога, поєднання місяця та черв'яка, черепахи, повзучого дракона тощо. Правда, слід зазначити, що К. В. Болсуновський вперше звернув увагу на те, що трипільські знаки часто утворюються з кількох складових, тобто отримуються за допомогою об'єднання кількох знаків в один. На відміну від попередньої праці, спіраль інтерпретується тут як зображення довгого шляху душі померлого, якому належала урна.

Щодо символічних знаків, то тут міркування К. В. Болсуновського більше наближаються до сучасних інтерпретацій. Так, зображення сегментів він вважав символами місяця, концентричні кола знаками астрономічного або астрологічного характеру. Висновки праці взагалі виглядають досить сучасно, у дусі теорії моноцентризму виникнення знакових протописемних систем. Ось що пише К. В. Болсуновський: «... ієрогліфи, прототипи якоїсь античної забутої писемності, запозичені жителями епохи енеоліту із спільного з китайським джерела, джерела, якого ми не знаємо». Не менш цікаве визначення свого роду психологічної атмосфери, у якій функціонували ці знаки:»... антична людина... постійно чогось боялася, постійно віщувала, молилася, ворожила, майже щодня здійснювала різним богам складні жертвоприношення, завжди піклувалася про душі померлих... у цих складних піклуваннях проходило життя кожної сім'ї, кожного племені або народу».

Слід сказати про інтелектуальну атмосферу, у якій здійснювались перші кроки у сфері досліджень трипільської орнаментики. Пошукові у міфологіях різних народів відповідей на запитання, які породжувала енеолітичиа орнаментація, сприяли успіхи в порівняльній міфології та дослідженнях міфологічної школи, з одного боку, та великий інтерес суспільства того часу до природи символу (особливо у поезії, літературі, живописі) з іншого.

Ідея порівняння стародавніх знаків між собою (трипільсько-кукутенських з іншими, хоча б того самого часу, у максимально повному обсязі) досі не втілена в життя. Те саме стосується впровадження лінгвістичних методів для вивчення архаїчних знаків (принаймні трипільсько-кукутенських). Ці ідеї набагато випередили свій час і далі чекають на втілення.