За даними М. Мосса, магія припускає змішування образів, без чого неможливо уявити обряд: маг, обряд та мета конгломерат образів. Персоніфіковані магічні сили духи та боги можуть зображуватися за допомогою кількох священних символів, бо уособлюють різноманітні стихії. Трипільські матеріали повною мірою підтверджують такий висновок. Більшість трипільських сакральних образів синкретична. Символіка об'єднує жінку і птаха, жінку і корову, жінку і змію, Місяць, воду.

Богиня-птаха. Стоячі, нахилені вперед фігурки з розкішними стегнами найбільш архаїчний іконографічний тип трипільської пластики, який має прототипи в культурі Кріш. Найпізніша колекція пластики, де зустрічаються нахилені вперед стоячі фігурки, походить з Луки-Врублевецької. Можливо, з цим типом пов'язані також стрункі, трохи нахилені вперед фігурки з Поливанового Яру етапу Трипілля ВІ—ВII. Статуетки цього іконографічного типу подібні до фігура-тивних зображень птахів, які зустрічаються серед трипільської пластики. Так, фігурку птаха дуже нагадує антропоморфна статуетка з Бернапгівкн, її можна зарахувати до міксаморфних зображень. Образ Богині, ієрофанією якої є птаха, представлений у скульптурі трипільської культури антропоморфними статуетками, що відтворюють постать птаха, та орнітоморфними фігурками.

Деякі з останніх фігурок брязкальця, проте це не дитячі іграшки, як часто інтерпретують їх деякі з дослідників, а ритуальні вироби, що, мабуть, використовувалися, як і інші шумні вотивні предмети, для відлякування нечистої сили, в тому числі, можливо, від немовлят. Орнітоморфні фігурки зображують, очевидно, птаха, який нагадує качку або дрохву. Риси птаха модельовані на черпаках з Луки-Врублевецької та Городниці -Городшца. На черпаку птахоподібної форми з Луки-Врублевецької крила передані конічними виступами, які повністю за формою відповідають стегновим виступам на жіночих фігурках.

Найбільш ранні теракоти із стегновими виступами у культурі Трипілля-Кукутень походять з шару Прекукутень II телю Подурь-Дядул-Гіндару. Для статуеток раннього етапу Трипілля виступи на стегнах не характерні, вони з'являються на поодиноких екземплярах скульптури етапів ВІ ВІ—ВИ, а широко розповсюджені серед теракот деяких локально-хронологічних груп від Трипілля ВИ до СІІ. Вважаємо, що стегнові виступи на трипільських жіночих статуетках передають маленькі крила символ Богині птахи. Вірогідно, цей символ зображувався на більшості статуеток за дуже архаїчною традицією, а зміст знака, що маркував саме образ Богині, ієрофанією якої була птаха, вже забули. Зустрічаються сидячі стилізовані фігурки з дископодібною голівкою, що нагадують фігуру птаха. Скорочені «редуковані» руки деякш трипільських статуеток можна розглядати як символічне зображення крил Богині-птахи.

Формальні ознаки дозволяють припускати, що образу Богині-птахи відповідає не птаха взагалі, а качка. Трапляються міксаморфні скульптурні зображення, в яких поєднуються жіночі і пташині риси, як, наприклад, фігурка-брязкальце з поселення Трипілля етапу ВІ ВИ Яблона (Республіка Молдова). На нашу думку, трипільські артефакти цілком підтверджують думку М. Гімбутас про існування серед сакральних образів Трипілля-Кукутень Богині-птахи.

Орнітоморфні посудини, відомі від раннього до середнього етапів Трипілля, на нашу думку, також пов'язані з образом Богині-птахи. Така посудина з Луки-Врублевецької морфологічно близька до зображення качки, що підкреслює також моделювання зоба. Але замість двох качиних лап тулуб посудини стоїть на чотирьох невисоких ніжках, немов звір. Отже, перед нами синкретична істота, складові частини якої узгоджуються між собою, якщо припустити, що це зображення відтворює образ Богині, який складається з образу Богині-птахи та Богині-корови, адже у сакральному світі діють зовсім не ті закони, що у звичайному житті.

У цивілізації Старої Європи образ Богині-птахи фіксується пластикою та орнітоморфними посудинами культури Криш-Кьореш, однієї з найдавніших культур з відтворюючою економікою в Балкано-Ду-найському регіоні. Але образ жінки-птахи в Європі сягає ще більшої давнини, бо втілюється вже у фігурках з палеолітичної стоянки Мізин. До речі, відзначається синкретизм і дуалізм образів мізинських фігурок, які відображають «жінку-фалос», "жінку-птаху" або людину взагалі.

Таким чином, Богиня-птаха є більш архаїчним персонажем сакрального європейського пантеону, ніж Богиня-корова, бо останній не міг виникнути раніше, ніж з'явилося відтворююче господарство. Образ Богині-корови як персонаж священної ієрогамії божеств бовинів та жінки уранічного верховного Бога-бика характерний як для малоазійської, так і для індоєвропейської міфологічної традиції. У трипільських матеріалах простежується образ Богині-корови, або Великої Богині, який може бути генетично пов'язаний з традиціями вінчанської

культури, бо саме там поширені «рогаті» фігурки. Можна припустити, що у трипільців поєдналися архаїчні уявлення про Богиню-птаху з ієрофанією Великої Богині у вигляді корови, що й відтворюють деякі синкретичні сакральні образи. Значну увагу дослідженню образу Богині-птахи (Bird Goddess) у Старій Європі приділяла М. Гімбутас, яка вважала, що його втілюють орнітоморфні статуетки водяної птахи, качки, посудини, жіночі фігурки з пташиною голівкою, пташиним (качиним) дзьобом та антропоморфні трипалі зображення з пташиними лапами.

Птаха-місяць представлена у трипільському розписному орнаменті унікальними зображеннями фігур птаха, стилізованих під серпик. Отже, в єдиному символічному зображенні поєднуються знаки Місяця та птаха. Можливо, це сакральний образ місячної птахи, а зближення знаків пояснюється ієрофанією Місяця як Богині у вигляді жінки та птахи. Символи місячної птахи зустрічаються в різних орнаментальних композиціях, але найчастіше включені у світле коло.

Жінка-змія синкретичний сакральний образ, представлений в антропоморфній пластиці усатівсь-кого типу. Унікальний іконографічний тип фігурок походить з поховання у кургані біля с. Красногірка. Певні морфологічні, стилістичні та технологічні особливості наближують ці дві статуетки до статуеток усатівської культури на кубічному постаменті. На відміну від усатівських фігурок, красногірські теракоти відтворюють синкретичний образ, істоту, яка наділена рисами жінки та змії. Антропоморфна сидяча, нахилена вперед у молитовній позі фігура має торс, який нагадує капюшон кобри, а голова модельована як розкрита паща змії. Поза красногірських статуеток відповідає також поховальній ембріональній позі небіжчика. Така поза фігурки жінки-змії та те, що вона була знайдена в могилі, поєднує символи жінки та змії з померлими і символікою відродження. Певною мірою семантика образу Богині-Кобри, яка супроводжувала поховання, наближається до семантики змій з «мертвою головою», яка може відповідати ідеї відродження та плодючості. У багатьох міфологічних традиціях сакралізація змії відбулася через уявлення про неї як про істоту, яка вічно оновлюється (відроджується), скидаючи стару шкіру. М. Еліаде в межах загального комплексу «Місяць дощ плодючість жінка змія смерть відродження» виділяє фрагменти: «змія жінка плодючість», «змія дощ плодючість», «жінка змія магія».