Для сакральних зображень різних традицій підняті вгору й розкинуті в боки жіночі руки та роги корови метафорично відповідають серпику місяця. А деякі Великі Богині Єгипту та Еллади не тільки виступали іноді в образі Богинь-корів, але були й «Місячними богинями». Ототожнення жіночої сфери з місяцем притаманне багатьом міфологіям світу. У єгипетських матеріалах злиття образів корови та жінки богині Хатхор зафіксоване ще у до династичний період, ця богиня ототожнювалась також із кількома богинями, образ яких, відповідно, пов'язувався з коровою, пізніше Велика Богиня Ісіда зображувалась із рогами.

Можна зробити висновок, що титулом Великої Богині наділялися богині, однією з епіфаній яких була корова. У давньогрецьких міфах в образі корови з'являлися богині Деметра, Аталанта, Афіна, Артеміда, Гера, Іо. В індоаріїв у вигляді корови зображувалась матір усіх богів А діті. У шумерській міфології одним з титулів богині Нінгаль був «велика корова». Отже, у багатьох випадках бовинів можна розуміти не як символи бога-бика, а як епіфанію Богині в образі корови.

У трипільській культурі трапляються знахідки бовинів як парних фігурок бика та корови. Імовірно, вони використовувалися в обрядах жертвоприношення. Звичай приносити в жертву богу бика, а богині корову досить розповсюджений. В. Г. Ардзинба наводить дані про подібну давню анатолшську традицію.

Свиня тварина, яка представлена теракотами та кістками у рештках жертвоприношень. Серед фігурок, очевидно є як зображення свійської свині, так і вепра. Останній міг символізувати могутність подібно бику та барану. В еллінів відомий звичай приносити у жертву поросят під час аграрних свят. М. Нільссон вважає, що легенда про свиней Евлубея, яких поглинула земля разом з Корою, коли її викрав Плутон, пояснює цей ритуал магії родючості. Свиня була священною твариною Деметри. Свиней приносили у жертву місти напередодні свого посвячення під час свята Елевсинських містерій.

Олень символ, який зустрічається у трипільській скульптурі, розпису та жертвоприношеннях досить рідко. На мальованому посуді олень бере участь у процесіях тварин. В. Г. Ардзинба відзначає, що в Анатолії ще з часів хатгів олень співвідносився з божеством Сонця. Найдавніші європейські зображення оленя на керамічному посуді належать до горизонту культури Старчево-Криш. Олень був священною твариною Артеміди. М. Нільссон наводить дані про давнє аграрне свято на честь цієї богині, учасники якого оздоблювали голови оленячими рогами та носили хліби із зображенням тварин, фрукти та вино.

Ведмідь мало поширений, але виразний образ трипільської пластики. Це одна з тварин, які належать до місячної сфери, бо, подібно до того, як зникає і з'являється Місяць, залягає в сплячку і зникає, а потім з'являється навесні. В Косенівки Т. Г. Мовша знайшла крупну статуетку вагітної ведмедиці, що можна розглядати як зв'язок із символікою Великої Богині. Нагадаємо, що одним з етимологічних трактувань Артеміди є «ведмежа богиня».

Один з титулів Артеміди Бравронія (ведмедиця), на Атгиці жриці Артеміди вдягалися у ведмежі шкури і називалися ведмедицями. Архаїчні уявлення про Артеміду пов'язують її з Місяцем. Таким чином, трипільських ведмедиць можна вважати ієрофанією Місячної богині або однією з іпостасей Великої Богині. Сакралізація ведмедя має дуже давню традицію, витоки якої знаходять у палеоліті, в тому числі в Європі. Само ім'я цього звіра табуювалося, приклади чого є в багатьох мовах. Змія образ, який з'являється в орнаментації на посуді від початку існування культури Прекукутень-Трипілля.