Овидів та бовинів, а також свиню і козу, образи яких представлені в трипільської пластиці та серед зооморфних посудин, можна розглядати як священних тварин різних божеств. На нашу думку, переважна їх більшість так чи інакше можна пов'язувати з жертвоприношеннями. Вище вже згадувалося, що жертвоприношення бика було поширене серед багатьох народів. Семіти як жертовну тварину використовували козла. Те, що зооморфні фігурки були жертвоприношенням, підтверджується їх оздобленням стрічками, візерунком. М. Мосс підкреслює, що жертва може бути реінкарнацією бога: Митра бик, Діоніс овен. Бог, як і кожна жертва в результаті здійснення обряду жертвопринесення, відроджується у сакральному світі. М. Еліаде доводить, що обряди жертвоприношення виконувалися під час ініціацій. Ініціація це і є, у певному розумінні, досягнення безсмертя. Той, хто приносить жертву, виходить завдяки космічному ритуалу за межі людського існування і стає безсмертним.

На думку іранців, з тіла вбитого Ахриманом першобика народилися злаки та рослини. Згідно з германськими легендами Космос походить з тіла велетня Іміра. Месопотамський бог Мардук створює Космос з тіла вбитого чудовиська Тіамат. Космос починає існування через жертвоприношення бога. До образу жертовних тварин можуть бути віднесені також мальовані зображення, особливо з хвостами-рослинами. Процесія таких тварин: оленя, собаки, кози та козла, серед яких ще й стилізоване під якусь істоту зображення серпанку, відображена на посудині з Крутобородинців. Звертає увагу відповідність набору тварин кісткам, які знаходимо як приклад Бовин образів у голови, та фігурки бовинів відтворюються у теракоті, наліпах на посуді, зооморфних посудинах, розпису. Зазвичай прийнято трактувати зображення бовина як образ бика, який втілює могутність та відповідає чоловічій статі. Наведені вище дані про образ Богині-корови свідчать, що бик не єдиний образ, якому відповідають букранії.

Ймовірно, з образом бика як втіленням могутності та чоловічого початку можна пов'язувати букранії з виразними великими рогами, фігурки з масивними рогами та з підкресленими статевими ознаками, а також «бородатих биків», фігурки яких походять з поселення Черкасів Сад II та колекції «ПЛАТАР». М. Еліаде розглядає бика як ієрофанію уранічного бога. На його думку, бик досить рано став символом небесних, атмосферних богів. З ним постійно порівнюють Індру. Іранський бог Вереттрагна явився Заратустрі у вигляді бика, жеребця, барана, козла, кабана, які символізують життєву міць, войовничість. Ті самі зооморфні ієрофанії спостерігаються у бога Рудри. В Індії до дравідське населення, дравіди та індоарп шанували бика або як епіфанію бога породження та атмосфери, або як один з його атрибутів.

В Ірані в часи, які передували зороастризму, принесення в жертву биків було розповсюдженим явищем. У давній Ассирії та Малій Азії боги атмосфери та неба мали форми бика. У всіх палеосхідних культурах головним символом могутності був бик; на акадській мові «зламати роги» означає «зламати могутність». Бога Аріну також уявляли у вигляді бика, його священною твариною був бик. Бог в образі бика шанувався як народний бог по всій Малій Азії. Шумеро-вавілоняни знали його як Бела або Енліля «могутнього», бога рогів, Володаря світу, Царя неба та землі тощо. Перетворившись на бика, Зевс викрав Європу (епіфанію Матері), поєднався з Антіопою та намагався оволодіти своєю сестрою Деметрою.

На Криті можна побачити дивовижну епітафію: «Тут похований великий бик, що зветься Зевсом». З образом бика на Криті пов'язаний ще один бог, якого принесли в жертву, Діоніс-Загрей. О. В. Антонова наводить дані з матеріалів щодо Анатолії та Криту, де бик пов'язується з жертвоприношенням та відродженням. Втіленням бога був священний єгипетський бик Апіс. Втіленням образу уранічного бога у трипільській пластиці можна вважати унікальну розписну статуетку бика з бородою з колекції «ПЛАТАР», що має аналогії у месопотамській зображувальній традиції.

В. І. Балабіна, аналізуючи трипільську зооморфну пластику, дійшла висновку, що фігурки бовинів належать особинам обох статей, причому зображень корів значно більше, ніж биків. Дослідниця доводить, що більшість статуеток бовинів пов'язані з ототожненням образів жінки та корови, яке має дуже глибоке коріння і сягає доби палеоліту, можливо, також через те, що збігаються строки вагітності у великої рогатої худоби та у людини 10 місячних місяців.