На етапах Трипілля від ВІ ВІІ до СІІ зустрічаються чоловічі фігурки, морфологічно подібні до жіночих. Крім статевої ознаки, вони вирізняються зображенням перев'язі та, іноді, відсутністю одного ока, частіше відсутнє праве око, а на чоловічих фігурках з Майданецького та Кошилівців очі не модельовані зовсім, але на дископодібній голові з одного боку відсутні отвори. Вважається, що такі деталі іноді зустрічаються на жіночих фігурках, щоправда, можливо, вони можуть бути і фрагментами від статуеток андрогінів.

Сенс чоловічого образу не такий прозорий. Ітіфалічні статуетки та фігурки у «позі вершника» зазвичай пов'язують з утіленням сили, якій підвладна родючість усього живого. Статуетки чоловіків з одним оком, можливо, пов'язані із сакральним осліпленням. Міфології притаманна сакралізація осіб з різними каліцтвами, наприклад, незрячим був легендарний Гомер. О. В. Антонова слушно вважає, що чоловічі фігурки з перев'яззю можуть бути зображеннями воїнів.

Чоловічі фігурки, які морфологічно відповідають жіночим, розглядаються як парубки кореляти Богині-Діви. Цей образ жіночного парубка споріднений з образом андрогіна, або гермафродита сак ральної істоти, що поєднує чоловічу та жіночі статі.

Андроіін дуалістичний іконографічний тип з ознаками як чоловічої, так і жіночої статі, образ божества зафіксований у пластиці. Він символізує рівновагу протилежних принципів: чоловічого та жіночого, активного та пасивного тощо. Пов'язується як з ідеєю єдності, що передувала різноманітності, так і з ідеєю первинного хаосу та нерозділеним станом неба (чоловічий принцип) та землі (жіночий принцип). У багатьох культурах обидва принципи виступають спочатку нерозділеними як етап райського стану. Символом андрогіна є коло. За визначенням М. Еліаде, андрогін є втіленням ідеї універсальної бездоганної сакральної сутності, яка гармонійно поєднує у собі всі мислимі опозиції, в тому числі жіноче та чоловіче. Статуетки андрогінів не менш поширені, ніж чоловічі, тим більше, що виявити їх серед фрагментарного матеріалу набагато складніше. Андрогіни зустрічаються серед усіх типів антропоморфної пластики трапляються стоячі та сидячі фігурки у різних позах та з різними жестами, з поголеною головою та реалістичними рисами обличчя, а також серед схематичної скульптури.

Унікальною є фрагмент фігурки андрогіна з поселення Крутуха-Жолоб, знайдений під час розкопок Г. М. Бузян та О. О. Якубенко. Фарбування на обличчі, мабуть, відтворює бороду, праве око заплющене або незряче, а ліве розплющене. На спині фарбою намальована гілка, що ніби виростає з нижньої частини тіла. Зберігся тільки торс фігурки, моделювання бороди нібито вказує на чоловічу стать, але двома маленькими горбиками показані груди, так само, як на жіночих теракотах. Аналогії серед сидячих фігурок з чоловічими та жіночими статевими ознаками дають підставу вважати, що фрагмент походить від фігурки андрогіна.

У зв'язку з образом андрогіна М. Еліаде підкреслює, що у божестві співіснують усі атрибути, тому можна очікувати і поєднання у ньому обох статей. Божественна андрогінність є архаїчною формою божественно двоєдиної дихотомії в теологічних термінах. Дослідник підкреслює, що не варто розглядати термінологію міфу та сакрального світу в профанному розумінні. «Жінка» в міфологічному тексті або ритуалі не є звичайною «жінкою»: вона втілює собою космологічний початок.

Божественна андрогінність має метафізичний зміст. Завдання такої формули висловити в біологічних термінах існування протилежностей, космологічних початків у надрах божества. Божества вселенської плодючості є здебільшого андрогінними, або чоловічими упродовж одного року, а жіночими протягом другого. Більшість богів рослинності (Аттіс, Адоніс, Діоніс) та Велика Богиня (Кібелла) двостатеві. В Індії двостатеві божества Д'яус, першолюдина Пуруша.

Найважливіша пара індійського пантеону Шива Калі подається іноді у вигляді єдиної істоти (адрана-ришвара). Божественна двостатевість дуже поширений релігійний феномен. Андрогінннмн бувають навіть власне чоловічі та жіночі божества. В якій би формі не проявлялось божество, воно завжди найвища реальність, абсолютна могутність, які неможливо обмежити будь-яким набором ознак чи властивостей. Міфу про божественну андрогінність відповідає ціла низка міфів та ритуалів, які належать до людської андрогінності. У багатьох традиціях першолюдина вважалася андрогіном. «Адам та Єва були створені з'єднаними між собою спина до спини, і тоді Бог роз'єднав їх, ударом сокири розрубавши навпіл». В іншій версії Адам був чоловіком з правого боку і жінкою з лівого, але Бог розколов їх на дві половини. Таким міфологічним феноменам, можливо, певною мірою відповідає трипільська традиція зліплювати антропоморфні фігурки з двох вертикальних (лівої та правої) половин.

Антропоморфний образ втілюється в пластиці, керамічних формах, мальованих зображеннях. Можна припустити, що антропоморфні зображення, стать яких не позначена, є відображенням сакрального образу, для якого стать була несуттєвою ознакою. Ймовірно також, що антропоморфний образ без деталізації статі може бути зображенням надприродної істоти, яка є втіленням ідеї універсальної бездоганної сакральної сутності, що гармонійно поєднує у собі всі початки.