Валерія Козловська, яка 1916 р. провела розкопки на поселенні Сушківка і знайшла там модельку трипільського житла, прийшла до подібного висновку: «Можна висловити гадку, що в трипільській культурі ми зустрілися з складним могутнім культом, і тепер він для нас ще неясний. Можна запитати: чи не був цей культ зв'язаний з шануванням предків?». Хоча сучасні дослідники і не поділяють усіх раніше зроблених висновків щодо площадок як давніх гробниць, але думка про їх виникнення у зв'язку з трипільськими ритуалами лишається актуальною.

Зауважимо, що далеко не всі дослідники сучасники В. В. Хвойки поділяли його погляди і вважали площадки рештками жител, наприклад В. О. Городцов, а Ф. К. Вовк припускав, що деякі з них є залишками керамічних горен, такої ж думки були і В. Б. Антонович та К. Маєвський. Р.-Ф. Кайндль, який відновив розкопки на поселенні трипільської культури біля с. Шипинці (на Буковині) у 1902 04 pp., вважав знайдені ним глиняні обпалені залягання руїнами давніх жител. На думку С. С. Гамченка трипільські глинобитні будівлі нагадували вулики конусоподібні, округлі в плані.

Знахідки трипільських глиняних моделей жител у 1911 p. М. Гімнером в Попудні та у 1916 р. в Сушківці В. Є. Козловською вперше дали в руки дослідників своєрідний документальний матеріал про трипільське житлобудування. Адже самі

давні майстри досить детально показали, як виглядало їхнє помешкання, переважно його внутрішня частина. Тут подано купольну піч (в кутку справа від входу), глиняну лаву уздовж протилежної стіни, на якій стоїть посуд. Розпис на моделях передає багатий декор настінні малюнки, орнаментацію навколо дверей та вікон.

Після знайдення цих моделей розгорнулася ціла дискусія, зокрема про те, чи будували трипільці свої житла на палях стовпах, піднімаючи їх над землею. Прибічники такої реконструкції вважали довгі ніжки моделей зображенням цих паль. На моделі із Сушківки таких «паль» показано чотири, а з Попудні цілих шість. Усього нині відомо близько ста подібних моделей та їх фрагментів5. В. Є. Козловська була схильна розглядати вироби із Сушківки та Попудні, як зображення садиби, оточеної муром.

П. П. Курінний після розкопок на поселенні Томангівка у 20-ті pp. склав власну думку про спосіб зведення будівель трипільської культури. Він вважав, що спочатку на поверхні з дерева викладали основу майбутнього будинку прямокутну у плані. Робили раму з плах, простір у якій заповнювали полінами, розколотими поздовж. На таку підлогу наносили шар обмазки суміші глини з половою та соломою. Поверхню вирівнювали, підмазуючи утворену таким чином підлогу до стін. Потім давали їй висохнути. Після висушування долівку для міцності випалювали, після чого шпарували та фарбували. Така підлога вимагала періодичного оновлення, яке й зафіксоване під час розкопок.

В результаті досліджень, проведених Трипільською експедицією у 1934 39 pp., було розкопано кілька десятків трипільських споруд, насамперед на поселенні Коломийщина І що неподалік від села Халеп'я. Слід відзначити докладність фіксації ходу та результатів цих розкопок. Крім креслень планів та розрізів, у науковому архіві Інституту археології НАН України збереглася велика кількість негативів фотознімків на скляних пластинах. Ці фотографії донесли до нас чимало деталей давніх споруд, які є важливими для їх дальшої реконструкції.

Спираючись на результати цих розкопок, Т. С. Пассек та її колега Є. Ю. Кричевський запропонували реконструкцію трипільського будинку та технології його будівництва, які в цілому збігаються з тим, що пропонував свого часу П. П. Курінний. Вони також дійшли висновку, що трипільці по всій ширині майбутньої будівлі на вирівняну поверхню землі вкладали шар дерева (плахи, кругляк), який обмазували зверху сумішшю глини з половою або чистою глиною, вирівнюючи поверхню.

Утворену поверхню загладжували, вкривали тиньком, а потім випалювали розкладеними на поверхні вогнищами. Утворений глиняний моноліт правив за підлогу, на якій споруджували печі, лежанки, вівтарі - все, що має бути в будинку. Навколо глиняного майданчика («площадки» російською або «точка» за українською науковою термінологіею першої половини XX століття) зводили стіни, потім двосхилий дах. Час від часу підлогу поновлювали, вкриваючи новим шаром глини.

Під час роботи Трипільської експедиції біля с. Халеп'я було проведено польові експерименти з випаленням такого точка, а також лабораторні дослідження глиняної обмазки, які нібито підтвердили запропоновану реконструкцію. За результатами розкопок Коломийщи-ни І Т. С. Пассек та Є. Ю. Кричевським було реконструйовано як окремі житла, так і поселення трипільської культури в цілому. Ці реконструкції, опубліковані в 1946 49 рр., на багато десятиліть стали еталонними і представляли трипільську культуру у багатьох виданнях.