За сто з лишком років, які тривають дослідження трипільської культури, суттєво змінилися уявлення про зовнішній вигляд поселень і жител, які споруджували давні хлібороби творці цієї культури. Увесь цей час вчені намагалися розібратися в тому, що саме знайдено під час розкопок, що являють собою виявлені ними купи перепаленої глини, перемішані з уламками посуду, чи то давні будівлі, чи, може, рештки гробниць або поховань. Науковими суперечками з цього приводу рясніють сторінки поважних археологічних видань.

Архітектуру трипільських поселень можна вивчати на підставі даних археологічних досліджень, вивчення будівельних матеріалів, а також глиняних трипільських моделей жител або їх частин, знайдених під час розкопок. Останнім часом все більш популярними стають натурні експерименти, які включають зведення трипільських споруд в масштабі, а то і в натуральну величину, а також їх спалення з метою співставлення результатів з археологічними знахідками, в першу чергу так званими «площадками».

За останні сто років було запропоновано чимало варіантів реконструкцій давніх будівель. Якщо наприкінці XIX ст. В. В. Хвойка, спираючись на результати розкопок поселення на Кирилівських висотах, реконструював збудовані трипільцями курені та землянки, то нині відомо про існування величезних трипільських селищ з двоповерховими будинками.

На рисунках В. В. Хвойки, які збереглися в науковому архіві Інституту археології НАН України, можна побачити, як трипільці будують землянки, використовуючи дерево та хмиз. У таких землянках зображено піч з горщиками або вогнище, біля якого гріються люди. Вікентій Хвойка вважав, що землянки як тип житла були характерними для Подніпров'я від трипільських до слов'янських часів. До речі, це був один з аргументів на користь безперервності культурного розвитку у цьому регіоні упродовж тисячоліть, а отже, прачи слов'янської етнічної належності трипільської культури.

Досліджені ним скупчення обпаленої глини В. В. Хвойка вважав поховальними пам'ятками рештками гробниць, споруджених трипільцями мешканцями землянкових жител4. Якщо звернутися до рисунків з розкопок В. В. Хвойки, то можна побачити, що на знайдених ним глиняних площадках було багато посуду, часто цілого. Така картина дійсно могла навести на думку про поховальну споруду з багатим інвентарем.

Е. Р. фон Штерн, який розкопав подібні рештки на поселенні Петрени (сучасна Молдова), поділяв погляди В. В. Хвойки щодо «трипільських будинків мертвих» і запропонував докладну реконструкцію як самої споруди, так і поховального обряду. Зауважимо, що Е. Р. фон Штерн застососував цілком прийнятну (навіть із сучасного погляду) методику розкопок, встановлюючи розміри площадок за допомогою перпендикулярних траншей шириною до 2 м. Визначивши розміри, він починав розкопувати далі, знімаючи шар чорнозему до залягання шару обпаленої глини. Фіксувалася наявність відбитків дерева на грудках обпаленої глини, розміри уламків обмазки, місця знахідок кераміки та інших виробів, кісток тварин тощо.

Дослідник реконструював давні споруди, як прямокутні, з чотирма стінами із стовпів, оплетених хмизом. Дах, на його думку, робився з колод, обмазаних ззовні товстим шаром глини. Цю споруду Е. Р. фон Штерн назвав «будинком мертвих», збудованим для певної громади, яка входила до місцевого племені. У такому будинку члени громади ставили урни з попелом померлих, яких спалювали на стороні, крім того, тут виконувалися поминальні обряди, із спаленням жертв тощо. Після цього споруду замикали до наступного поховання або поминок, аж до часу, коли вона наповнювалася або не вимирали представники громади, яка її використовувала. Слід звернути увагу на спостереження Е. Р. фон Штерна над характером знахідок та їх взаємним розміщенням. Досвідчене око дослідника відразу помітило сліди певного ритуалу, пов'язаного із загадковими спорудами.