У плануванні одного з найбільших на ранньому етапі (площа понад 7 га) поселенні Могильна З5 можна побачити початкову фазу формування схеми забудови, типової для більш пізніх поселень, коли житла, орієнтовані по довгій осі до центру поселення, розташовані на відстані кількох метрів, утворюючи еліптичні структури типу житлових стін, вписані одна в одну, з незабудованим простором між ними.

На цьому поселенні за допомогою археолого-магнітометричних досліджень виявлено аномалії від 105 об'єктів, переважна більшість з яких це залишки джител, розташованих у два еліпси, вписаних один в другий. Таке планування найкраще відповідало потребам оборони. Загальна схема розташування жител прото-міста етапу СІ біля с. Майданецького теж проявилась, головним чином, в еліптичних структурах, коли житла були орієнтовані довгою віссю до центру поселення. Така схема, напевне, є продовженням саме такого планувального принципу.

Розкопано також сезонні селища, як на Дністрі (Лука-Врублевецька1), так і на Південному Бузі (Гайворон, Пугач-2, Гард та ін.) Вони пов'язані з мисливством або рибальством в долинах цих річок Тут виявлено тимчасові легкі наземні або напів-землянкові житла, навколо яких знайдено багато господарських ям з битим посудом, численними кістками риб та тварин.

Для середнього періоду характерні як малі, так і великі поселення, що налічували вже сотні будівель. Збернався традиційний план забудови по колу, яке набуває виду витягнутого еліпса, кількість таких планувальних структур могла досягати трьох-чотирьох, як у Володимирівні. Саме в середньому Трипіллі з'являються величезні поселення протоміста площею 100 300 га: Веселий Кут, Небелівка, Гордашівка та інші переважно у східному ареалі поширення культури. У їх плануванні з'являються вулиці та квартальна забудова, помітні на аерофотознімках.

Поступово зростають розміри та змінюється традиція планування невеликих поселень. Так, у Подністров'ї на етапі ВИ відомі селища із 100 120 будівель, поділені на чотири квартали із забудовою в центрі Коновка, виділяються центральні будівлі на поселеннях, у точці поєднання кварталів. У Коновці було розкопано таку будівлю. Вона, на думку дослідників, була святилищем.

О. В. Цвек висловила думку про виділення садиб з двох-трьох споруд (поселення Шкарівка на Росі), за даними магнітної зйомки та розкопок було встановлено, що будівлі розташовувалися групами по три, відстань між ними становила до ЗО 40 м.

Найбільш складними за плануванням були величезні пізньотрипільські поселення Побужжя. Є підстави вважати, що всі основні принципи забудови по колу, «вулицями», «садибами» були відомі трипільському населенню, однак не поєднувалися в межах одного поселення до появи великих пам'яток Побужжя.

При зіставленні планувальних схем важливе значення мають два моменти: відображення у системі забудови загальнокультурних традицій та особливості забудови саме великих поселень.

Спробуємо порівняти планування поселення гіганта Майданецьке з відомими нам планами інших великих поселень, щоб установити наявність певних традицій у плануванні цього типу пам'яток та спробувати з'ясувати приблизний час їх формування. Найдавнішими серед них є поселення етапу ВІ-ВІІ, серед яких виділяється Веселий Кут (150 га).

На аерофотознімку цього поселення дешифровано окремі садиби, в тому числі зі слідами огорож, проте не помітно кільцевих або еліптичних структур. Однак, на думку О. В. Цвек, принцип забудови по колу у Веселому Куті все ж таки було використано, хоча сліди таких структур з ряду причин (наприклад, через несприятливі умови зйомки) не знайшли відображення на аеро-фотознімках.

На планах поселень етапу ВИ, складених за аероархеологічними даними, добре помітні саме еліптичні структури: у Федорівці (Михайлівці) площею 100 га їх нараховувалося, а у Володимирівні2 на площі 80 га до 6. У Федорівці такі особливості планування досить наочно проявлені на плані, побудованому за даними наземних магнітометричних розшуків.

Простір між деякими еліпсами на Володимирівні не було забудовано. Цікаво, що аерофотознімок Володимирівни в цілому збігається з планом поселення, складеним у 40-ві роки. Особливу увагу привертають розкопки овальної забудови, яка аналогічна розкопаному у Майданецькому комплексу «Ж» в межах центрального овалу, де житла були щільно прибудовані одне до одного, утворюючи ніби «жилу стіну». Таким чином саме у Володимирівну ми бачимо поки що найбільш ранній приклад зведення такого роду укріплень жител, які захищали певні ділянки поселення.