На сьогодні відомі плани для понад 80 трипільських поселень. Створення планів базується на різних вихідних даних, відзначається різним ступенем обґрунтованості, надійності та повноти. Близько 10 пам'яток розкопано повністю або на значній площі, приблизно 30 дешифровано по аерофотознімках, близько 40 охоплено магнітною зйомкою3, причому для частини поселень є можливість зіставлення даних аерофотозйомки, магнітної розвідки та результатів археологічних досліджень.

Плани трипільських пам'яток, складені за магнітометричними даними, своєю повнотою значно перевищують плани забудови поселень складені за суто археологічними розшуками. Яскравим прикладом може бути невеличке поселення на час проводив В. В. Хвойка. В 80-ті хут. Юшки, розкопки яякого в свій роки археологами було складено план розташування жител на поселенні на підставі збору підйомного матеріалу. Археолого-магнітометрпчні дослідження дозволили виявити біля 50 об'єктів. Такого результату можна досягти хіба що суцільними розкопками всієї площі досліджуваних пам'яток, що практично неможливо, насамперед на поселеннях відносно великих розмірів. Яскравим прикладом може бути план поселення Майданецького, складений на підставі чотирьох сезонів археолого-магнітометричних досліджень (1971 74 pp.). На цей план нанесено 1575 аномалій, залишених давніми спорудами та іншими об'єктами. Щоб розкопати їх, за прідрахунками археологів, знадобилося б понад сто ріків. План Майданецького став першим кроком у застосуванні археолога-магнітометричних досліджень для картографування поселень-гігантів трипільської культури.

Від реконструкцій планів поселень аероархеологічним методом плани, складені за магнітометричними даними суттєво, відрізняються як детальністю, так і ступенем надійності, обґрунтованості та однозначності інтерпретації. На планах пам'яток, реконструйованих за допомогою магнітометричних даних, відбиваються: кільцеві структури зовнішні та внутрішні, місця в'їздів виїздів, структури внутрішньої забудови поселення, окремі комплекси споруд різного призначення і навіть, у деяких випадках, імовірні шляхи сполучення (дороги).

Принцип забудови поселень по колу житлами, що орієнтовані по довгій осі до центру селища, було виявлено ще задовго до широкого застосування магнітометрії в археології. Одним з прикладів є поселення Коломийщина Iі (рис.1). Археологічні дослідження магнітометричним методом, проведені протягом другої половини XX ст., лише блискуче підтвердили його існування. Такий принцип забудови відомий за дослідженнями вже ранньотрипільських поселень.

Класичним прикладом є майже повністю розкопане невеличке поселення етапу А біля с. Бернашівка на Дністрі2, яке налічувало 7 будівель (рис. 2). Воно було розташоване на підвищенні першої надзаплавної тераси за 200 метрів південніше від гирла р. Жван. Місце розташування поселення не затоплюється паводками. Площа пагорба близько 1,5 га. Геомагнітну зйомку було проведено 1973 року Г. Ф. Загнієм на площі 1 га. Всього виявлено 7 аномальних зон різних розмірів. Шість із них розташовувалися по колу діаметром до ЗО метрів, сьоме всередині кола. Шість аномалій було розкопано експедицією ІА НАНУ у 1972 75 pp. під керівництвом В. Г. Збеновича. Досліджено рештки житла в центрі (житло 3) та п'ять розміщених по колу (житла 1, 2, 4, 5, 6).

Аномалія житла 7 овальна в плані, розмірами близько 10x24 м. Це місце через сильне руйнування культурного шару не розкопувалося.Дослідження виявили, що розміри жител не перевищують 3-6 м у ширину та 7 14 м в довжину. На місці так званого житла 7, виходячи з цих параметрів, мало бути не менше двох стандартних споруд. Імовірна кількість будинків цієї ранньотрипільської пам'ятки могла досягати 9. Поселення Бернашівка віднесене по раннього етапу трипільської культури і вважається однією з найдавніших трипільських пам'яток на території України. Воно може бути датоване другою половиною VI тисячоліття до н.е.

На поччатку V тис. до н.е. розміри трипільських поселень та число жител на них помітно зростають. На ранньотрипільському поселенні Олександрівка (північ Одеської області) 14 різних за розмірами жител розташовувалися у вигляді вулиці в два ряди вздовж берега струмка.