Про існування храмових будівель свідчать глиняні моделі, зовнішній вигляд яких, а також інтер'єр по деяким параметрам відрізняються від житлових.

На Володимирівській моделі у приміщенні немає ні печі, ні інших звичайних деталей інтер'єру. Модель з Ворошилівки, на думку С. О. Гусєва, відображала зовнішній вигляд храму, з рогоподібними виступами на фасаді та настінними розписами3. До числа моделей храмів можна віднести частину артефактів з колекції «ПЛАТАР». Йдеться про будівлі під напівкруглими дахами, з фронтонами, прикрашеними місячною символікою. Передано деталі, які, ймовірно, виготовлялися з дерева стовпи, лунниці букранії над входом. Деякі рельєфні прикраси могли виготовляти з глини. Подібні деталі храмового інтер'єру глиняні бичачі голови виявлено під час розкопок поселення культури Вінча Гомолава в Сербії5.

Частина моделей, віднесених до числа зображень храмових споруд має напівкруглі в перетині дахи. Раніше вже було відомо кілька таких дахів модель з Розсохуватки, фрагмент моделі з Сушківкн. Подібна конструкція даху не відповідає іншій традиції дво- або чотирисхилому даху, який представлено моделями з Коломийщини II, Ворошилівки та ін. На нашу думку старанне відтворення саме арочного склепіння може бути не випадковим,
а спробою зобразити певний тип культової споруди, який початково міг виникнути та існувати поза межами трипільської культури.

Споруди з подібними дахами досить широко відомі за зображеннями на давніх печатках з Месопотамії, які датують V IV тис. до н.е, трапляються вони і пізніше. За символікою, розміщеною над фасадами, дослідники однозначно трактують їх, як храми. Піктограма, яка нагадує таку споруду, може бути прочитана, на думку Т. Якобсена, як «дім для народжень». З місцем народжень пов'язана Нінтур, іпостась богині Нінхур-саг. Остання, як вважають дослідники, входила до трійці наймо-гутніших божеств Месопотамії V IV тис. до н.е. Цікаво, що А.Смирнов знайшов, як він вважає, досить числені аналогічні зображення «дому народжень» на мегалітичних стелах, які походять з території Європи. Найдавніші з них датовані IV тис. до н.е., інші в межах III тис. до н.е8. Д. Ролл вважає, що і в Єгипті будували храми за очеретяними месопотамськими прототипами. Спочатку з очерету, а потім з каменю, старанно відтворюючи арочні склепіння9.

З цього випливає, що давні європейці були яикмось чином ознайомлені з архітектурними, культурними та релігійними традиціями далекої Месопотамії. Мало того, вони прониклися ними настільки, що тривалий час зображали (а можливо і будували) храми, подібні до зведених предками шумерів за тисячі кілометрів від Старої Європи. При цьому вони імітували тип споруд, мало пристосованих до місцевого клімату. Слід відзначити, що трипільські моделі дещо відрізняються від месопотамських прототипів. Хоча б тим, що передають споруди, підняті над землею на опорах стовпах. Широко використане дерево, дефіцитний матеріал для Месопотамії. Нема повних аналогій і декору фасадам рогами лунниця-ми. Спільним є прототип будівля з очерету.

Однак слід зауважити, шо за своєю конструкцією трипільські храми, вірогідно, принципово не відрізнялися від решти споруд. Використовувалися ті ж самі будівельні матеріали: глина, дерево. Існувала певна різниця в оздобленні як зовнішньому, так і внутрішньому.

Археологами досліджені рештки споруд, які розглядаються як культові. їх вирізняє наявність вівтаря у центрі споруди, інвентар численні статуетки, ритуальний посуд, тощо. Однак в більшості випадків трактування цих споруд, а також реконструкція обрядів, які в них проводили, є питаннями досить дискусійними. Нижче наводимо опис споруди з поселення Майданецьке, яку дослідники трактують як громадську, можливо, храмову.

Комплекс "M" з поселення Майданецьке. Досліджений Шмаг-лієм М. М. та автором у 1985 році. Рештки будівлі являли собою прямокутний у плані завал розмі-

рами 7x24 м, який складався в основному з одного шару обпаленої глини із домішкою полови в масі. Споруда по довгій осі була орієнтована до центру поселення. Можна виділити дві ділянки за характером нашарувань.

Перша знаходилася у північно-східній частині і мала розміри 7x9 м. Вона складалася з монолітного колись шару обмазки товщиною 0,2 м, який розколовся на «плити> розмірами близько 0,3x0,4 м. На нижньому боці обмазки зафіксовано відбитки кругляків з корою діаметром 0,15 0,2 м. Шар обмазки з домішкою полови було нанесено в кілька прийомів. Товщина прошарків від 5 до 8 см, вони легко відділяються один від одного, маючи на звороті відбиток поверхні попереднього шару. На верхній шар глини було нанесено шар чистої глини товщиною 3 5 мм і пофарбовано в червоний колір. Підлога кілька разів ремонтувалася. У цій частині знайдено рештки череня від вогнища, виготовленого з чистої глини, та кілька розвалів мальованих посудин.

Друга ділянка у південно-західній частині завалу мала розміри 7x15 м. Тут залягання обмазки складалося з дрібних грудок глини із домішкою полови товщиною 5 10 см. На них зафіксовано відбитки переважно колотого дерева, орієнтовані поперек довгої осі споруди. На цій ділянці знайдено рештки вимостки з чистої глини, яка була влаштована для відкритого вогнища. Уздовж країв ділянки, на віддалі близько 1 м від них по всьому периметру зафіксовано рештки глиняної лави товщиною 0,1м та шириною 0,3 0,4 м. Вона була зроблена з глини без домішок і пофарбована у червоний колір.

Під нижнім шаром обмазки у північно-східній частині залягання на земляній долівці виявлено розвали двадцяти мальованих посудин та кухонного горщика.

Реконструкція комплексу "M" з поселення Майданецьке. Результати археологічних досліджень дозволяє запропонувати реконструкцію будівлі як двоповерхової, можливо з горищним перекриттям. Загальні розміри 7x24 м. Площа двох поверхів
близько 336 кв.м. Другий поверх мав два приміщення: менше розмірами 7x9 м та більше 7x15 м. У меншому, площею близько 63 кв.м. була ретельно зроблена глиняна підлога, пофарбована в червоний колір, на ній було відкрите вогнище, стояли мальовані посудини. Більше приміщення, площею 105 кв.м, мало звичайну глиняну підлогу та влаштовану по периметру вздовж стін глиняну лаву, пофарбовану в червоний колір. Воно опалювалося відкритим вогнищем. Вхід до нього мав бути з торця будівлі, спрямованого до центру поселення. Перший поверх, можливо, займало одне приміщення площею до 168 кв.м, в деякій частині якого зберігався мальований посуд.

Незвичайність інтер'єру комплексу «М> масивна фарбована підлога, кімната з глиняними лавами по периметру, значна площа приміщень дозволяють припустити, що це громадська будівля. Велика кімната з лавами уздовж стін могла бути місцем для зібрань громади, адже на лаві загальною довжиною близько 38 м могло розміститися від 60 до 70 осіб. Менша, з червоною підлогою могла бути святилищем для цієї групи мешканців Майданецького. Слід зазначити, що найбільші будівлі Майданецького досягають, за даними магнітної зйомки, площі понад 1000 кв.м, тобто не поступаються за величиною громадським спорудам доби енеоліту у Месопотамії.