Поняття «архітектура», «зодчество» визначають як мистецтво зводити будинки, інші споруди для обслуговування та забезпечення різноманітних потреб суспільства.

Архітектура взагалі виникає на найбільш ранніх етапах розвитку людського суспільства. Завданням архітектури є планування комплексів споруд та їх частин. Власне діяльність із створення таких комплексів поєднує архітектуру з містобудуванням. Одним з видів архітектури є монументальна архітектура, яка вирізняється своєю величчю і значимістю художнього змісту. Останні знаходять вияв, як правило, у грандіозних, узагальнених формах. До творів монументальної архітектури відносять громадські споруди, монументи, настінні розписи тощо. Ці твори роблять, як правило, з тривких і довговічних матеріалів. Монументальне мистецтво підпорядковане значним суспільним і державним завданням та «працює» на популяризацію в широких масах значних суспільних та релігійних ідей, які лежать в основі монументальних споруд.

Наскільки ці визначення збігаються з матеріалами із розкопок поселень трипільської культури? Питання слушне, адже чи маємо ми взагалі підстави оцінювати, як монументальні споруди, від яких до наших днів дійшли лише

купи обпаленої глини з відбитками колотого дерева та сліди ям від стовпів? На нашу думку, певні підстави все-таки є. Адже це був час, коли історія, чи, точніше, праісторія багатьох мистецтв лише починалася, але цей початок був, на наш погляд, досить величним і вражаючим. Зауважимо, що ряд дослідників у Європі вже досить давно застосовують поняття «архітектура» до споруд та поселень праісторичної епохи.

Ми окремо розглянемо дані про планування поселень, а також про їх забудову в хронологічному порядку (ранній, середній, пізній етапи трипільської культури). В тому числі житлові та господарчі споруди, планування садиб, культові будівлі. Тема укріплень розглянута у розділі 8, присвяченому військовій справі трипільського населення. Сакральний аспект трипільської архітектури детальніше викладено в розділі 5, який присвячено духовному життю давнього населення.