Магічні символи та сакральні образи широко представлені в артефактах трипільської культури. За даними В. В. Іванова, при вивченні духовного світу суспільства «...типологічні зіставлення можливі завдяки наявності семіотичних універсалій...», вони стосуються майже всіх категорій археологічних знахідок.

Слово «символ» (sumbolon) виступає як зображення чогось, що може не мати нічого спільного з формою символу: абстрактного поняття, явища або предмета, а також як знак, який описує будь-яку величину, якість тощо. Під словом «знак» (sign) розуміється будь-яке зображення (графічне або пластичне), яке передає повідомлення.

У трипільській культурі в останньому значенні використовується для називання теракотових жетонів-фішок «об'ємні символи». До знаків та символів належить досить широке коло зображень: знаки-ікони, блоки знаків, виявлені на трипільському мальованому посуді Т. М. Ткачуком, різноманітні символи в орнаментації будь-якого типу, орнаментальні композиції, а також фактично будь-який прояв певних зображень в артефактах. Усі вони можуть бути віднесені до магічних знаків та символів і поряд з магічно-сакральною піктографією становлять магічну мову трипільського суспільства, мову, якою людина спілкувалася з вищими силами.

Якщо розуміти трипільську зображувальну традицію як певний невербальний священний текст, то можна застосовувати порівняльний метод і зіставляти виявлені образи та символи з відомими вербальними міфологічними традиціями. Можна також спробувати трактувати трипільські символічні зображення за законами магії, дослідженими М. Моссом. Так, магічним правилом «частина дорівнює цілому» можна пояснити антропоморфні символи трипільського посуду, а також комбіновані символи.

Для того, щоб передати антропоморфний образ, не обов'язково моделювати посудину у формі фігури людини, достатньо було розмістити на ній антропоморфний символ невелику конічну ручку, утворену конічним наліпом з горизонтальним чи вертикальним проколом або просто наліп. Те, що такі ручки є антропоморфними символами, підтверджують ідентичні наліпи на животах та колінах жіночих теракот. Для відтворення образу оранти достатньо було оздобити посудину двома стилізованими ручками-виступами.

Опуклі виступи передають жіночий образ. Антропоморфні образи можуть бути передані стилізованим зображенням руки, рельєфними стилізованими фігурами, які вже майже не нагадують форми людського тіла, або просто ручкою чи виступами по краю вінець. Зооморфні образи відтворюються на посудинах чотирма ніжками, головами, іноді букраніями або просто маленькими виступами на тому місці, де має бути хвіст та голова, до того ж характерне блокування в одному предметі кількох рис, тобто відтворення синкретичних образів.

Відповідно до магічного закону подібності образ перетворюється на символ, причому для утворення символу використовуєтесь тільки одна з багатьох характерних для предмета властивостей. Тому трактування орнаменту у вигляді фестонів як хмар, тонких ліній як дощу, лінзоподібних овалів як зерна, орнаментальної композиції як відображення Великої Богині, Володарки неба і т. п. не може сприйматися навіть як гіпотеза. Магічні символи та сакральні образи у матеріалах трипільської культури дуже поширені.

Іконографічні типи, що відображують сакральні образи, умовно можна розділити на антропоморфні, зооморфні та синкретичні. Це абсолютно штучна класифікація, прийнята для зручності викладення матеріалу.