Скарби в житлах, на поселеннях або в районі поселень також розглядаються як певний вид жертвоприношення. Різноманітні предмети, зібрані в комплекси і сховані в будівлях або на поселеннях, розглядаються як сакральні скарби. Вони складалися з набору різноманітних речей, які мали лише престижно-ритуальну (а не побутову чи господарську) цінність. Наведемо кілька прикладів.

В одній з будівель поселення Олександрівка знайдено скарб із семи крем'яних заготовок наконечників для дротика, схований на підлозі біля стіни. У цьому самому житлі виявлено комплекс, який складався з мідного антропоморфного амулета бляхи, пронизок, окремих чорних намистин та підвісок з молочних зубів оленя або їх імітації. Він компактно розміщувався під завалом обмазки. Неподалік зафіксовано розвал грушоподібної посудини, в якій знаходилася нижня частина сидячої фігурки.

М. П. Сохацький на поселенні етапу ВІ Глибочок між скупченнями уламків кераміки знайшов скарб мідних предметів. Це були три кільця з пластин міді або дроту діаметром від 35 см до 25 см та серпоподібна підвіска з гачком завдовжки 45 см. Усі предмети були тісно переплетені поміж собою. На відстані 1,4 м знайдено ще й мідний злиток.

О. Ф. Лагодовська виявила під час розкопок глинобитного житла на поселенні Сандраки (етап СІІ) на земляній підлозі житла скарб з восьми великих крем'яних пластин.

З поселенням Цвіклівці пов'язується випадкова знахідка посудини з прикрасами скарбу.

Майданецький скарб4 був виявлений під час розкопок залишків житлово-господарчого комплексу Ж. У біконічній посудині знаходилося близько 100 кістяних підвісок із зубів оленя або їх імітації. Серед розвалу другої посудини знайдено кілька десятків підвісок із зубів оленя, мідну сокиру-тесло.

Під час розкопок поселення Косенівка Т. Г. Мовша в житлі № 1 знайшла скарб мідних намистин у посудині. Під південно-західними стінами ззовні жител № 1 та № З, які, за даними авторів розкопок, становили один господарський комплекс, було закопано скарби з крем'яних пластин, сколотих з одного нуклеуса Отже, скарби на поселеннях або в житлах, зафіксовані для всіх етапів Трипілля, без сумніву, мали сакральний зміст і можуть розглядатися як особливий вид жертвопринесення. Такий висновок підтверджує аналіз речей, які входять до складу скарбів.

Безумовно культовими можна вважати різноманітні амулети, а також прикраси, наприклад з мушлі, яка в універсальній сакральній традиції пов'язується з Місяцем та всім його семантичним полем. Підвіски, що входили до наборів від намиста різних скарбів, виготовлені з молочних зубів оленя (дорослий олень має тільки 2 таких зуби, тому вони досить рідкісні) або є їх імітаціями. В Олександрівні маємо приклад ремонту таких підвісок (вони нічого не варті з огляду на їхні технологічні властивості та матеріал), що підкреслює їх сакрально-престижну цінність.

Крем'яні вироби зі скарбів зазвичай у вжитку не були, що підтверджено дослідженнями Г. Ф. Коробкової. Н. В. Риндіна встановила цікаві особливості мідних виробів із скарбів. Так, на сокирі з Карбунського скарбу не виявлено слідів зміцнення знаряддя, тому Риндіна Н. В. висловила слушну думку про те, що, на відміну від поширених знарядь такого типу культури Гумельниця, карбунсь-ка сокира не могла використовуватися з практичною метою, була символом влади, знаком особливого престижу або соціального статусу свого власника. Отже, чинником виробництва навіть великих мідних знарядь у трипільському середовищі було бажання створити речі, які могли б бути символом соціально виділених членів суспільства або їх груп. Імовірно, що ці самі чинники обумовили використання цієї сокири у складі речей скарбу. Н. В. Риндіна вважає, що сокира зі скарбу, знайденого біля с. Брад у Румунії, безумовно мала церемоніально-престижне призначення.

Цікавою паралеллю сокирам, «похованим» у скарбах, є мідний молоток з поховання новоданилівського типу біля с. Петро-Свистунове. Аналіз цього виробу дозволяє Н. В. Риндіній стверджувати, що крихкість металу виключала можливість використання молотка для ударної дії, тому він міг застосовуватися лише як скіпетр або інший ритуальний символ.

Статус предметів з трипільських скарбів як ритуально-престижних підкреслюють румунські дослідники. Так, скарб з Браду складався з 479 прикрас з міді, золота та кістки церемоніальної мідної сокири, покладених в посудину незвичайної форми, яка нагадує орнітоморфні посудини.

Отже, можна зробити висновок, що найбільша частина артефактів трипільської культури, яка свідчить про сакральну практику, пов'язана з обрядом жертвоприношення. В обрядах жертвоприношення використовувався вогонь. Зафіксовано різноманітні ритуали, які свідчать про жертвоприношення, які входили до ритуалу залишення поселення. Імовірно, досить широко практикувалися принесення в жертву певних тварин, зерна, людські жертвоприношення, а також жертвування престижно-ритуальних речей.