Об'єктивні дані про «святилище» житло 3 поселення Сабатинівка II такі: у північній частині глинобитної споруди, зруйнованої пізньою траншеєю, виявлене глинобитне підвищення, прямокутне в плані, висотою 0,4 0,5 м, що збереглося на площі 2,75x6 м, Безпідставно М. .ТІ. Мака-ревич вважає, що в давнину воно могло бути вищим і вважає за необхідне інтерпретувати його, як вівтар. За даними автора, у південній частині підвищення розташовувалося 16 антропоморфних статуеток (частково фрагментарних), які супроводжувалися крісельцями-тронами.

У цій же частині споруди знайдено скупчення уламків обпаленої глини, що реконструюється як рештки крісла-трону з шириною сидіння до їм2. Усього в будинку знайдено 32 статуетки, більшість їх фрагментарна. Інтерпретація підвищення як вівтаря цілком імовірна, але слід підкреслити, що на ньому була тільки половина предметів пластики, а інші розкидані по підлозі споруди. Привертають увагу також кілька особливих посудин, які, мабуть, мали ритуальне призначення, серед них керамічний барабан (?). В цілому можна погодитися з М. .ТІ. Макаревичем в тому, що відкрита ним споруда № 3 поселення Сабатинівка II мала особливий сакральний статус, проте зруйнованість об'єкту, фрагментарність усіх важливих деталей не дозволяють здійснити реконструкцію інтер'єру цієї будівлі, а тим більше ритуалів, які в ній відбувалися.

Цікаві матеріали було отримано В. П. Цибесковим під час розкопок поселення Березівська ГЕС на Південному Бузі. Глинобитне житло IV, за даними дослідника, складалося з двох приміщень, мало площу близько ЗО кв.м, третина його була зруйнована трипільською ямою № 4. Рештки будинку мали чіткі сліди пожежі на глиняній обмазці, посуді, кам'яних знаряддях праці. В першому приміщенні житла в південно-західному кутку знайдено глиняне підвищення розмірами 1,2x1,4 м з глиняним карнизом висотою 0,06 м, трикутним у перерізі, імовірно, ця споруда правила за відкрите вогнище. Поруч з вогнищем стояло дві величезні посудини-піфоси. Ще декілька розвалів посуду знайдено на підлозі першого приміщення.

У південно-західному секторі другого приміщення будинку IV на земляний підлозі зафіксовано оригінальну глиняну споруду прямокутної форми, розмірами 0,8x0,7 м, висотою 0,07 м, поділену на чотири нерівні частини-камери. Поруч були знайдені: кам'яна сокира, декілька знарядь з кременю, зернотерка, керамічний вівтар-столик, два кубки, керамічний черпак, декілька орнаментованих посудин середнього розміру, серед яких горщик з сімома знаками у формі літери «Ж».

На думку В. П. Цибескова, в житлі IV, очевидно, здійснювався магічний обряд, пов'язаний з родючою силою зерна, про що свідчать «Ж»-подібні фігури-оранти на посудині та розташована поруч багатокамерна споруда. Можливо, у кожну камеру споруди засипалося насіння чи зразки з нового врожаю, а зображення богинь на посудині передані як «матір зерна». В цілому в цій частині житла, очевидно, виконувався обряд акротинія, що переслідував мету зберегти та примножити стада та родючість ланів, а споруду можна вважати жігглом-святилищем.

На нашу думку, наявність в житлі IV поселення Березівська ГЕС деталей інтер'єру та різноманітного інвентарю із сакральним змістом, розміщених у будинку в певному порядку перед тим, як його покинули мешканці, дозволяє вважати, що ця споруда мала особливий сакральний статус.

У житлі 1 поселення Поливанів Яр етапу ВІ Т. О. Попова відзначає такі деталі інтер'єру, як вимостки-лежанки та жертовники, а приміщення, на її думку, функціонувало як культове місце.

На думку І. І. Зайця, на поселенні Кліщів інтер'єр житла 10 дозволяє вважати будівлю господарсько-ритуальним комплексом, а житло 11, в якому була вимостка та багато біноклеподібних посудин, могло відігравати роль культового центру, тобто мало особливий сакральний статус.

О. В. Цвек вважає, що інвентар та конструктивні деталі площадки 5 поселення Шкарівка дозволяють виділити споруду з ряду інших і вважати її культовою. На нашу думку, інтер'єр та знахідки цієї будівлі свідчать про існування певних місць, що могли бути пов'язані з культовою практикою. Побутовий інвентар був розставлений певним чином, що вказує на особливий сакральний статус будинку.

Дослідники поселення Коновка (етап ВИ) звернули увагу на житло № 7. Це двокамерна споруда з товстим глинобитним перекриттям на дерев'яному каркасі та земляною підлогою першого поверху, частково підмазаною тонким шаром глини. На ній було споруджено вимостки прямокутної форми, біля них знайдено комплекс сакральних речей: антропоморфні та зооморфні фігурки, фішки, частина яких мала зооморфні або антропоморфні риси. Місцезнаходження споруди у центрі поселення, 76 знайдених тут предметів пластики, а також розташований навколо них посуд, відсутність знарядь праці та відходів виробництва, кісток тварин чи інших ознак господарської діяльності дозволяє дослідникам вважати цей комплекс залишками культової будівлі.

Серед досліджених споруд протоміста Майданецьке дослідники виділяють деякі житла, серед яких комплекс М. Він був глинобитною прямокутною двоповерховою спорудою з горищем, площею 168 кв.м. На першому поверсі зафіксовано групу розвалів посудин. На другому поверсі виділено два приміщення. В одному з них, площею 63 кв.м, простежено фарбування глиняної долівки червоною фарбою. Тут була вимостка-вогнище, знайдено розвали розписних посудин. У другому приміщенні зафіксовано глиняний подіум уздовж стіни, вимостку-вогнище, розвали розписних посудин. Такий інтер'єр дозволяє припускати, що будівля могла бути суспільно-культовим осередком.

На поселенні Коломийщина І (етап СІ) привертає увагу знахідка в житлі 6. В центрі споруди поруч з вимосткою з глини діаметром 70 см, пофарбованою червоною фарбою, виявлено 21 (майже всі цілі) фігурку, серед них 18 жіночі, а три -чоловічі. Т. С. Пассек трактує це місце як «культове, на якому або біля якого мали міститися фігурки магічного значення і де, очевидно, здійснювалися ті чи інші магічні обряди».

На поселенні Цвіклівці простежено яму № 1, овальну в плані, діаметром 1,6 м, глибиною 0,85 м. У її заповненні зафіксовано шматки обпаленої глини, на дні обпалене каміння. У шарі з включеннями попелу та вугілля знайдено уламки кераміки, в тому числі великої посудини із шнуровим орнаментом, обпалений жолудь. У нижніх горизонтах заповнення ями знайдено лощило та проколки з кістки, фрагменти чаші, біля східного краю кулясту розписну посудинку з двома наліпними ручками у вигляді антропоморфних голівок. Т. Г. Мовша інтерпретує яму № 1 та весь комплекс ям, в тому числі й згадану

вище яму № 8 з перепаленими людськими кістками у південно-східній частині поселення Цвіклівці, як «святилище під відкритим небом», наявність попелу та вугілля, на думку дослідниці, є свідченням якогось обрядового дійства, імовірно, «частина південно-східного схилу поселення була священною. Тут на відкритому повітрі відбувалися різні складні магічні заклинання та обряди».

На нашу думку, наведені вище матеріали самі по собі не дають достатніх підстав простежити культову спеціалізацію серед досліджених трипільських споруд і вважати той чи інший будинок «храмом» або «святилищем». Це не відкидає імовірності існування останніх у трипільців. Проблема потребує подальшого вивчення. Зафіксовані в житлах Тимкового, Сабатинівки II, Коломийщини II, Коновки та інших поселень комплекси пластики та сакральних артефактів безумовно фіксують особливий ритуальний статус цих будівель. Наведені факти свідчать про священні ритуали, які відбувалися в спорудах та приміщеннях з особливим сакральним статусом, але деталі цього явища поки що незрозумілі, як і зміст магічних обрядів, які тут мали місце.