Насиченість окремих будівель певними деталями інтер'єру, ритуальним посудом, антропоморфною та зооморфною пластикою дозволяє припускати їх особливий сакральний статус для мешканців поселення.

На думку А. С. Русяєвої, скупчення теракот в ольвійських будинках може розглядатися як свідоцтво існування домашнього святилища. Комплекс сакральних речей, який складався з моделі храму2, антропоморфних фігурок та моделей стільців-тронів, знайдено серед залишків зруйнованого сучасним будівництвом житла ранньотрипільського поселення Тимкове.

В одному з жител ранньотрипільського поселення Олександрівка серед обмазки виявлені великі конусоподібні, або рогоподібні, деталі від незрозумілої конструкції, виготовленої з маси з великою домішкою полови.К. К. Черниш виявила цікавий комплекс з кількох глиняних «коржиків» та конусів, подібних до олек-сандрівських знахідок, під північно-східною стіною одного з глинобитних жител поселення Раковець (Республіка Молдова). Висота конусів від 14 до 20 см, діаметр «коржиків» близько 40 см, товщина 2 4 см. Дослідниця вважає, що вироби були деталями якоїсь ритуальної конструкції. На нашу думку, можна припустити, що «коржики» і конуси є своєрідними моделями хліба, які використовувалися в обрядах.

В одній з будівель поселення Олександріка, яка мала «Г»-подібну форму та вирізнялося площею понад 250 кв.м на рівні одного поверху, знайдено до десяти антропоморфних фігурок, значно менше тронів для них, багато уламків керамічних черпаків з антропоморфними і зооморфними ручками, а також два мідних предмети.

Фрагменти глинобитних деталей інтер'єру, схожі з конструкціями вогнища-вівтаря з поселення Тимкове, були свого часу знайдені в житлі З поселення Сабатинівка II М. .ТІ. Макаревичем. Крім цих деталей, тут виявлені: залишки прямокутного глинобитного підвищення уздовж короткої стіни будинку, фрагментарні й цілі антропоморфні статуетки (частина їх сконцентрована в районі підвищення), незвичайної форми антропоморфна підставка, посудини з антропоморфними деталями. У цьому ж будинку на підлозі знайдено антропоморфний амулет з кістки.

На жаль, саме по тій частині житла, де сконцентровані усі цікаві артефакти, проходила сучасна траншея, яка порушила цілісність і конструкцію комплексу. Однак це не перешкодило автору розкопок М. .ТІ. Макаревичу реконструювати досліджений об'єкт як святилище, ця реконструкція широко відома в світі.

При цьому розрізнені й зруйновані глинобитні конструкції інтер'єру були реконструйовані як глиняне крісло-трон з рогатою спинкою. Рідкісний випадок, коли не прототип послужив для створення моделі, а навпаки, на підставі моделей стільців-тронів було реконструйовано крісло-трон в інтер'єрі будинку. Те саме можна сказати й про реконструкцію купольної печі, такої, як на моделях трипільських будинків етапів Трипілля ВИ та СІ.

У графічній реконструкції святилища, яка обійшла всі видання, від монографії М. Гімбутас до «Давньої історії України»6, антропоморфні статуетки були розміщені на підвищенні, поруч намальоване крісло, піч і посудини навколо неї. При цьому не враховано дані польової документації, де на плані житла саме в цш частині споруди, що реконструюється як центральна частина святилища, проходить сучасна траншея, що робить достовірність реконструкції дуже низькою.

На основі цієї вельми сумнівної реконструкції сабатинівського святилища Т. Г. Мовша реконструювала обряд святкового випікання хліба, в якому, на її думку, статуетки символізують жінок учасниць обряду. Навряд чи можна погодитися з методикою реконструкції реального обряду на основі скупчення вотивних предметів в руїнах будинку.

Тим більше, що окремі деталі розкопаного об'єкту суперечать культовій сцені, яка відтворюється. Наприклад, кількість стільців-тронів менша, ніж статуеток; знайдено як цілі фігурки, так і фрагменти пластики. Що саме символізували уламки статуеток, якщо сидячі на стільчиках-тронах статуетки інтерпретуються як реальні жінки учасниці обряду? Фактом є наявність окремих деталей якоїсь конструкції, імовірно, рогоподібної, але більш конкретних відомостей про неї отримати не вдалося.