В одному з жител ранньотри-пільського поселення Лука-Устинсь-ка простежено яму, вириту в земляній підлозі. Майже половина її знищена Дністром. Імовірно, яма була овальна в плані, довжиною 1,7 м, глибиною 1,5 м, мала коритоподібний профіль. У заповненні ями простежено фрагменти кераміки, невеликі шматки обмазки, кістки тварин, а також людський череп. За визначенням І. І. Гофмана, череп належав дівчинці 12 14 років.

В Солонченах II (Молдова) Т. Г. Мовша під час розкопок трипільського глинобитного житла етапу Трипілля ВІ ВИ знайшла під шаром обпаленої глини від міжповерхового перекриття будинку на глибині 0,24 0,3 м від цього горизонту череп та кістки, які вказують на залягання скорченого дуже пошкодженого скелета. Кістяк лежав на лівому боці, головою на південний схід, у скорченому стані, з дуже підігнутими в колінах ногами. Ліва рука притиснута до обличчя. Яму не простежено, але автор розкопок наполягає на інтерпретації знахідки як поховання. За визначенням І. І. Гохмана, скелет належав чоловіку віком 18 20 років.

За даними Т. Г. Мовші, із західного боку перед похованням на відстані 0,4 0,7 м знайдено частини чотирьох розбитих посудин, які належать до ранньотрипільського часу. На думку дослідниці, під звалом житла Трипілля ВІ-ВІІ знайдено ранньотрипільське поховання. В іншій праці Т. Г. Мовша доповнює дані про поховання, вказуючи, що в розкопі V під житлом 3 поселення Солончени II зафіксовано незначний ранньотрипільський горизонт, який містив фрагменти кераміки, пластику та скорчений скелет і частини чотирьох ранньотрипільських посудин. На решті дослідженої площі ранньотрипільська кераміка зустрічалася у вигляді поодиноких фрагментів.

На нашу думку, фрагменти посуду на відстані 0,4 0,7 м від кістяка не обов'язково є поховальним інвентарем. Глибина залягання скелета 0,25 0,3 м від горизонту житла Трипілля ВІ-ІІ та відсутність ями вказують на вірогідність того, що скелет належав саме до цього культурного горизонту. Таким чином, вважаємо, що є підстави інтерпретувати цю знахідку як жертвопринесення, пов'язане з житлом етапу ВІН.

У котловані житла 5 поселення Лука-Врублевецька знайдено розрізнені кістки від поховання дитини, тут же був череп бика.

Серед заглиблень та площадок поселення Незвисько знайдено поховання у ямі, яка була викопана у трипільському культурному шарі та в суглинку, який залягав нижче. Яма в плані наближалася до прямокутної форми, довжиною 2,1 м, шириною 1 1,2 м. Небіжчик лежав випростаний на спині, головою на північний схід. Дещо на відстані від скелета знайдено розписний кубок, типовий для кераміки етапу Трипілля ВИ, який К. К. Черниш відносить до поховання.

На поселеннях Подніпров'я етапу ВІ—ВИ, досліджених В. В. Хвойкою, у кількох випадках було знайдено окремі людські кістки, часто перепалені, а також поховання. У трипільській історіографії радянського періоду довгий час такі знахідки вважалися такими, що не належать до трипільської культури3, бо пафос учених, передусім Є. Ю. Кричевсько-го та Т. С. Пассек, було спрямовано на доведення того, що площадки були житлами, а не поховальними спорудами, як стверджував Хвойка В. В. Проте С. М. Бібіков вважав, що наведені В.В. Хвойкою матеріали належать до ритуальних.

Інакше поставився до фактів знахідки людських кісток в житлах Ю. М. Захарук. На підтвердження думки про достовірність фактів щодо знахідок перепалених людських кісток у трипільських житлах, наведених В. В. Хвойкою, його наштовхнуло дослідження пізньотрипільських тілопальних могильників у Подніпров'ї. Дані В. В. Хвойки взяла до уваги, вивчаючи питання про трипільські поховання, і Т. Г. Мовша.

Простежимо, які свідчення про знахідки людських кісток залишилися у працях В. В. Хвойки. Такі факти можна розділити на чотири групи.

1. Знахідки поховань на трипільських поселеннях або житлах. В публікаціях В. В. Хвойки знаходимо посилання на три випадки знахідок поховань. Під час розкопок площадок у Щербанівці В. В. Хвойка зафіксував поховання, в якому лежав випростаний кістяк, однак більше інформації про це поховання немає. У Верем'ї під шаром обпаленої глини археолог знайшов скелет у скорченому стані, на правому боці, ноги дуже підігнуті, голова орієнтована на південний захід, який лежав у ямі розміром 1,6x1,1 м, глибиною 0,75 м на підстилці з березової кори. Усі кістки скелета дуже обпалені. У ямі та поруч з нею знайдено перепалену глиняну обмазку.
Ще одне поховання у скорченому стані походить з Черняхова або Ве-рем'я. Т. Г. Мовша, порівнюючи дані В. В. Хвойки, дійшла висновку, що описане те саме поховання. Судячи з даних В. В. Хвойки, тут зафіксовано складний комплекс: «...костяк лежал под слоем обожженной глины посреди четырех погребений с сожжением. При нем находились три глиняных сосуда, совершенно сходные с сосудами окружавших его погребений». Кістяк лежав на землі, на лівому боці, з дуже підігнутими ногами, головою на північ, ліва рука була підкладена під голову.

2. Знахідки окремих кісток. Під час розкопок у Верем'ї поруч з одним з будинків В. В. Хвойка знайшов череп, стегнові кістки, два зуби.

3. Знахідки окремих черепів. Під час досліджень у Верем'ї В. В. Хвойка відзначає знахідку поза межами площадки черепа, поруч знаходилися уламок кам'яної сокири, мідна сокира, крем'яний ніж, три орнаментовані посудини12. Під час розкопок біля м. Трипілля у двох випадках виявлено знахідки окремих частин черепів, в одному випадку серед шматків обпаленої глини зафіксовано частини черепної коробки двох черепів, що лежали поруч, там же були біноклеподібна та антропоморфна посудини та камінь від пращі. Два фрагменти черепів, один в одному, походять з поверхні завалу обпаленої глини.

4. Знахідки кремації. До них належать, як видно з наведеного вище тексту В. В. Хвойки, чотири тілопальних поховання в посудинах, які оточували скорчений кістяк під «площадкою» у Черняхові або Верем'ї.

Слід зауважити, що в працях В. В. Хвойки немає посилань на антропологічні визначення знайдених ним перепалених кісток будь-якими фахівцями, очевидно, він у даному випадку покладався на власні визначення, тому не виключено, що перепалені кістки в посудинах («урнах») не належать людині або належать не тільки людині, але й тваринам, як було зафіксовано Мов-шею Т. Г.у скупченнях перепалених кісток у ямі в Цвіклівцях. На жаль, перевірити дані В. В. Хвойки тепер неможливо.

Ю. М. Захарук розглядав наведені В. В. Хвойкою факти як свідчення поховального обряду трипільців середнього етапу в Подніпров'ї, що генетично пов'язаний з традицією тілопальних могильників софіївського типу пізнього Трипілля. Мовша Т. Г.усі залишки людських кісток на поселеннях називає похованнями1. Як уже згадувалося, С. М. Бібіков вважав знахідки людських кісток в розкопках В. В. Хвойки «ритуальними похованнями», не пояснюючи, що стоїть за таким терміном. Нам він видається не зовсім вдалим, бо людське поховання завжди пов'язане з ритуалом, тобто із самого початку і є «ритуальним». Ми вважаємо, що знахідки людських кісток на поселеннях та в житлах можна вважати жертвопринесенням (офіруванням).

Під час дослідження поселення Коншлівці-Обоз В. П. Кравець в одному з жител під шаром обмазки на земляній долівці першого поверху виявила перепалені кістки людського черепа.

В одному з жител поселення Кунисівці знайдено ямку, викопану в земляній долівці, із скупченням дрібних перепалених людських кісток.

На поселенні Більшівці до кошиловецького горизонту належить поховальний комплекс, який складався з поховання людини, поховання собаки і трьох людських черепів.

Отже, для трипільської культури всіх етапів, від А до СІІ, характерні сліди жертвопринесення, які умовно можна віднести до двох типів. Перший тип пов'язаний із знахідками кісток тварин, іноді в посудинах, або черепів: собаки, бика, свині, кози, вівці, оленя. Такі знахідки досить поширені на поселеннях, особливо часто трапляються в ямах. Другий тип жертвопринесень як правило, розрізнені людські кістки або черепи. В обох випадках дослідники відзначають, що трапляються перепалені кістки, а це вказує на використання під час жертвопринесень вогню. Зафіксовані випадки (Цвіклівці, Більшівці), коли жертвопринесення людини та тварин трапляються в одному ритуальному комплексі.