Визначення магії та закономірностей магічного простору і обрядів. Відображення їх в археологічних артефактах трипільської культури.

Магічними уявленнями М. Мосс вважає ідеї та вірування, які належать до магічних дій. Дії, відповідно до яких визначаються усі інші елементи магії, є магічними обрядами. Магічні обряди практикуються у народній магії або здійснюються фахівцями магами. Вони підпорядковувалися певним умовам місця та часу. На магічному місці використовують матеріали та інструменти, які ніколи не бувають випадковими. їх виготовлення або вибір також стають обрядом, пов'язаним із дотриманням правил часу та місця. Так, шаман рушає збирати лікарські трави у певний день місячної фази до схід сонця; він зриває трави відповідно до встановленого порядку і т.д.

Приготування до магічного обряду теж стає обрядом. Ті, хто беруть у ньому участь, повинні виконувати певні ритуали, які спрямовані на сакралізацію дійових осіб обряду. Вони мають утримуватися від статевих стосунків, підтримувати ритуальну чистоту, намащуватися оліями, поститися, вдягатися у спеціальний одяг новий чи брудний, білий або з пурпурними стрічками, гримуватися, вдягати маску, перевдягатися. Іноді їм треба бути оголеними, очевидно, для того, щоб зняти усі бар'єри поміж ними та магічними силами.

М. Мосс виділяє такі обряди:

1. Симпатичні та символічні обряди мають найбільш виражений магічний характер, вони виконуються тільки лише за традицією, а не тому, що їх зміст зрозумілий виконуючому. Мова символів, на думку М. Мосса, доволі обмежена. Маги пильно зберігали традицію, яку успадковували.

2. Обряд очищення здійснювався через обкурювання, проходження через вогонь, воду тощо. Значна частина обрядів, які зцілюють і охороняють, проводяться саме таким чином.

3. Обряд жертвопринесення. Згідно з атхарванічними текстами, крім підготовки до цього обряду, значна частина самих обрядів є жертвопринесенням або включає його в себе як складову частину: заклинання стріл відбувається над вогнем, розпаленим з того самого дерева, з якого виготовлені стріли; цей вогонь вважається жертовним; відповідно до тексту, певна частина всього, що витрачається під час обряду, обов'язково є жертвою. В магії Греції обряд жертвопринесення стає головним, згідно з ним встановлюється порядок усієї системи магічних дій. Ідея принесення в жертву, особливо дітей, широко відома з античної та середньовічної магії. Магічні жертвопринесення звільняють деякі сили, що є засобом спілкування з останніми.

Поняття принесення жертви прямо асоціюється з «освяченням». М. Мосс вважає, що поняття жертвопринесення завжди передбачає освячення: у будь-якому разі об'єкт переходить із сфери мирського в сферу релігійну, він освячується. Жертвопринесення може виступати у різних формах причетність, спокутування. Це релігійний акт, який відтворюється у релігійній сфері і виконується особами, які мають певний релігійний статус. Тому перший етап у схемі жертвопринесення спрямований на зміну мирського статусу дійових осіб та предметів на священний, він пов'язаний іноді з низкою досить складних обрядів підготовки та очищення.

Місце та час відправи обряду жертвоприношення чітко регламентовані. Місце подій підлягало освяченню, якщо це не був храм. Наприклад, у адептів ведичного брахманізму не було храмів. Кожен міг вибрати для себе місце жертвоприношення, яке попередньо освячувалося за допомогою кількох обрядів, головним серед яких було запалювання вогнів, щоб отримати сакральний вогонь, який вже був присвячений Агні. Одне з вогнищ розпалюють за допомогою тертя, таким чином отримують абсолютно чистий вогонь, який має магічні властивості відганяти духів, чаклунство та демонів. Вогонь вбивця демонів, він бог, він Агні у бездоганній формі. М. Мосс наводить дані про те, що йу деяких біблійних легендах вогонь жертвопринесення є саме божество, яке поглинає жертву.

Проявом здійснення обряду жертвопринесення з використанням вогню у трипільській культурі, на нашу думку, є різноманітні компоненти культурного шару поселень ями з попелом, кістками, побутовими та сакральними предметами від ранньотрипільських часів до фінального етапу. Наведемо приклади.

Під час розкопок поселення Майданецьке у комплексі П на земляній підлозі було простежено яму 5 діаметром 2,5 м, глибина від трипільського горизонту 1,3 м. Верхня частина ями була заповнена брилами обмазки від зруйнованого перекриття та фрагментами посуду. З глибини 0,4 м в заповненні траплялися кістки тварин, окремі фрагменти кераміки, антропоморфної пластики. Серед них уламок фігурки, частина від якої знайдена у ямі, розташованій за 7 8 м в будинку комплексу П. Тут також знайдено яму діаметром 4,4 м, глибиною 1,67 м від рівня підлоги будинку. У верхній частині яма була заповнена будівельними рештками аналогічно комплексу П. Нижче траплялися фрагменти кераміки, кістки тварин, з рівня 0,4 м антропоморфні статуетки, вугілля, попіл.

Найглибша частина ями мала заповнення з прошарків попелу, в яких зустрічалися фрагменти пластики (40 екземплярів) та кістки тварин. Привертає увагу залягання фрагментарних статуеток поряд з фрагментами великих конічних мисок із слідами кіптяви та вугликами. Антропоморфні фігурки перед тим, як потрапити у яму, розбивалися. Розрізнені фрагменти були склеєні в процесі камеральної обробки матеріалу. Дрібні статуетки заввишки 2 3 см знайдені цілими. Серед пластики реалістична голівка фігурки, фрагмент якої походить з ями сусіднього комплексу У. Такі особливості заповнення ям під будинками ясно вказують на сліди сакральних ритуалів з використанням вогню, найімовірніше, жертвопринесення, локалізованого у житлових комплексах.