Духовне життя трипільського суспільства завжди викликало інтерес дослідників. На початку XX століття фахівці з класичною освітою К. В. Болсуновський, І. О. Лінниченко, Л. Є. Чикаленко приділяли увагу орнаментації посуду і визначенню семантики певних сюжетів.

У праці про знаки на трипільському посуді В. В. Хвойка та І. О. Лінниченко дослідили незначний за обсягом відомий на той час матеріал і наполягали на тому, що нові дослідження мають його доповнити. К. В. Болсуновський, аналізуючи «зміїний» орнамент на трипільському посуді, дійшов висновку, що змії, зображені на «урнах», пов'язані з подорожжю душ померлих у потойбічний світ. Знаки на трипільському посуді К. В. Болсуновський слушно порівнював з символічними сакральними письменами давнього світу, зокрема Китаю, і вважав, що трипільські зображення мали подібне призначення і пов'язані з певними ритуалами, тобто мають сакральний зміст.

У радянські часи мало місце бурхливе нагромадження джерел що стосувалися Трипілля. Серед проблем на перший план були висунуті «базисні» аспекти суспільства, головним чином економічні. Але в деяких працях 30-х років розглядаються і проблеми релігійних уявлень трипільців. Б. Л. Богаєвський у своїх дослідження виходив з концепції економічного детермінізму світосприйняття людини. Так, зображення мушлі, на його думку, поширене в орнаментації трипільців тому, що слимак відігравав велику роль у їх харчуванні.

Апотропеїчні функції малюнків собак на посуді пояснювалися тим, що реальні собаки у побуті були охоронцями, тому їх зображення були спрямовані на збереження вмісту горщиків води, зерна тощо. Зміни в зображеннях, на думку автора, свідчать про соціально-економічні зрушення. Так, спіраль ознака матріархату, мотичного землеробства, натомість поява на кераміці та серед пластики зображень собаки, бика та коня свідчить про підвищення ролі скотарства та наближення патріархату. Б. Л. Богаєвський слушно запропонував розглядати трипільську орнаментацію як магічно-піктографічну систему.

На початку 50-х років побачило світ фундаментальне дослідження С. М. Бібікова щодо ранньотргалльського поселення Лука-Врублевецька, один з розділів якого цілком присвячений духовній сфері трипільського суспільства. Трипільські матеріали були проаналізовані на широкому фоні ідеологічних уявлень давнього землеробського населення Південно-Східної Європи. І через п'ятдесят років студії С. М. Бібікова не втратили свого значення.

Він вперше в такому обсязі звернув увагу на археологічні артефакти, пов'язані із сакральною сферою, розглянув прояви ритуальних обрядів у трипільському середовищі, характерних для давніх землеробів. Залучивши до аналізу дані етнології та історично-порівняльний метод, С. М. Бібіков реконструював певні елементи духовної культури трипільців як прояв ідеологічних уявлень землеробських суспільств. На його думку, для сакральної сфери Трипілля характерні уявлення про циклічність навколишнього світу, взаємозв'язок різноманітних його проявів, в тому числі життя і смерті, вселенську родючість, до того ж усі вони концентруються навколо образу жінки.

Дослідження В. М. Даниленка присвячені релігійно-космогонічним уявлення землеробського суспільства взагалі і трипільського зокрема. Автор вважав за можливе завдяки «дешифруванню археологічних реалій» розшифрувати прадавні міфи, що дає змогу визначати етнічну належність цих реалій, бо це є конче актуальним при відсутності письмових джерел2. Серед трипільських матеріалів В. М. Даниленко виділив ряд сакральних образів та сюжетів. Це «образ «Артемідн», досить уже близький до давньогрецького» рогатої жіночої фігури зі стели усатівської культури.

Дослідник вважає, що образ Великої Матері набуває рис «стадії скотарства», з ним пов'язані знахідки черепів бика, теракотові рогаті трони, букранії та зображення рогатої жінки. Супутником та чоловіком Богині Землі В. М. Даниленко вважав рогатого крилатого дракона, який символізує небо. На посудині із зміїною композицією з поселення Сабатинівка II, на думку дослідника, відображена ієрогамія космічних божеств.

Б. О. Рибаков запропонував розглядати реконструкцію трипільського світосприймання, космогонію та міфологію як частину релігійних уявлень давніх землеробів. Як і В. М. Даниленко, він вважав за можливе кореляцію між археологічними артефактами, міфологічними уявленнями та етнічною, точніше, мовною належністю їх творців.

Б. О. Рибаков, застосовуючи ретроспективний метод, досліджує енеолітичні орнаменти та культові речі як передісторію релігійних уявлень слов'ян, що, на його думку, дозволяє використовувати слов'янські реалії та міфологію Рігведи й Авести для розуміння трипільських зображень. Головним методологічним положенням Б. О. Рибакова є безпосередній вплив природо-еконо-мічних факторів на світосприйняття людини. Залежність землероба від природи породжує, на його думку, страх та ритуали, спрямовані на подолання цього страху, на родючість землі, зерна, викликання дощу тощо.

Дослідник виділяє сакральні образи богинь Прародительки і Володарки Світу, Матері Богів, Богиню неба і води, «матрон» та «дів», «чародійок», а також пари небесних оленів, добрих вужів, небесних собак, які охороняють посіви від стад диких і свійських тварин.

Б. О. Рибаков вважав за можливе висловити «світосприйняття первісного землероба найпростішою формулою зерно+земля+дощ=врожаю». Малюнки на посуді, на його думку, мають магічне значення, яке можна зрозуміти виходячи з наведеної формули. Тобто всі вони так чи інакше пояснюються сакраліза-цією метеорологічних та солярних проявів.

Окремим важливим аспектам сакральної сфери трипільців присвячені дослідження М. Л. Макаревича, О. В. Цвек, Т. Г. Мовші, В. І. Маркевича та інших фахівців. М. Гім-бутас розглядала матеріали культури Трипілля-Кукутень в контексті концепції священних образів цивілізації Старої Європи. Новий напрям у вивченні сакральних проявів трипільської культури започаткований і досліджується у фундаментальних працях Т. М. Ткачука, присвячених знаковій системі Трипілля.

У ряді праць В. І. Балабіної розробляється дуже плідний підхід до зображальної традиції давнього землеробського населення Європи, зокрема й трипільської культури, як до невербальних священних текстів.

Тема дослідження сакрального світу населення, яке залишило пам'ятки трипільської культури, є досить широкою і вимагає тривалого вивчення. Те, що ми пропонуємо у цьому розділі, слід розглядати як нариси з окремих питань зазначеної проблеми.

Спираючись на доробок багатьох наших попередників у цій проблематиці, ми намагалися підійти до проблеми з інших методологічних засад. З відомих причин існуюча історіографія з проблематики вивчення духовної сфери трипільського суспільства, попри її великі досягнення, як правило, є відображенням панівних в СРСР наукових теорій. У їх основі були класовий підхід, яскраво вираженим економічний детермінізм та еволюціонізм, ставлення до релігії і до духовної сфери взагалі як до другорядного фактора у розвитку та існуванні суспільства, поступальний розвиток якого поставав як зміна соціально-економічних формацій. Духовна культура вважалася похідною від соціально-економічного базису, а до релігійної та міфологічної свідомості ставилися як до явища, «превратно представляющего окружающую действительность».