Умовна назва орнаментації трипільської кераміки, що нагадує око з райдужною оболонкою та зіницею. Райдужна оболонка утворена півмісяцями початкової і кінцевої фази, причому місяць, що зростає, знаходиться праворуч від свого дзеркального «помираючого» двійника в наступному «оці». Посередині, поміж кожною парою очей, знаходиться коло, яке символізує повний місяць.

З цього випливає логічне припущення, що прочитання усього орнаменту разом із трипільською календарною піктографією слід здійснювати зліва направо. Однак такій інтерпретації орнаменту «всевидяче око» суперечить аналогічний мотив, записаний в контурі трипільських біноклеподібних посудин (див. схему), які утворені з'єднаними гіперболоїдами. Якщо припустити, що «внутрішнє ядро» посудини являє собою місячний цикл: місяць, що росте + повний місяць (перемичка з потовщенням) + старий місяць, то вочевидь помітно, що він розвивається справа наліво.

Таке прочитання може свідчити як про рівноцінність обох напрямів для трипільської знакової системи, так і про їх чітке близнюкове розділення, яке може кореспондувати зі сходом і проходженням Місяця у протилежних секторах небосхилу. І якщо це так, то в орнаменті «всевидяче око», «зіниця» відповідає 1-й (з восьми прийнятих у європейській науці) невидимій фазі Місяця, тоді як у біноклеиодібній посудині ця фаза припадає не на «зіницю» (простір між трубками), а на самі трубки посудини. У свою чергу «зіниця» (перемичка) «бінокля» відповідає повному місяцю, тобто діаметрально протилежній за магічною функцією 5-й фазі Місяця.

Можна припустити, що трипільський «бінокль» виконував роль барабана, найімовірніше, на ньому грали в пору триденної відсутності «померлого» місяця з шаманічною метою народження нового, озвучуючи ударами піктограму «зворотного всевидячого ока», яким і є «бінокль».